Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Микола Бендюк: «Смотрицький зробив революцію в граматиці»

13:20 07.12.2019
1009

Для сучасного українця постать Мелетія Смотрицького майже не знайома. Проте навіть історики та лінгвісти в кращому разі згадають, що це відомий свого часу полеміст та автор «Граматики слов’янської». Історична й культурна амнезія українства за періоду совєтів набула масштабів національної епідемії, та й до того царат і шляхта не надто піклувалися, щоб українці знали про себе та своїх і взагалі були освіченими. Що ж, настав час збирати каміння й діставати із закутків комори небуття призабуті сторінки історії.

Узагалі коли звичайний обиватель із певних причин зацікавлюється постаттю Мелетія Смотрицького і починає ґуґлити його біографію, то натикається на багато, принаймі на перший погляд, суперечностей. Постають запитання: чому? для чого?

Редакція Район.Острог разом зі студентством Національного університету «Острозька академія та доцентом вишу Віталієм Максимчуком продовжує цикл публікацій, присвячених 400-річчю виходу у світ «Граматики» Мелетія Смотрицького.

Сторінками острозької історії: Мелетій Смотрицький – і філолог, і релігійний діяч

Сторінками острозької історії: Мелетій Смотрицький і тодішня інтелігенція

«Граматика» Мелетія Смотрицького: шлях у чотириста років

Сторінками острозької історії: літера «ґ» і «Граматика» Мелетія Смотрицького

Про цікаві фрагменти життєпису цього діяча культури, його роль у становленні української граматики сьогодні говоримо з Миколою Бендюком, мистецтвознавцем, краєзнавцем, істориком, колекціонером, автором численних наукових праць, керівником Арт-кластеру «Академія» НаУОА.

– Пане Миколо, для подальшого розуміння діяльності Мелетія Смотрицького насамперед варто зазначити, що походив він не з простої родини. Його батько – Герасим Смотрицький – був першим ректором Острозької академії, особисто знав князя Василя-Костянтина Острозького, одного з видавців Острозької Біблії.

– Звісно, маючи батьком ректора, ясно, що це була не бідна родина, а шляхетська. І зрозуміло, що статки вони здобули доволі непогані на той час, тому й отримати таку освіту Мелетій зміг не тільки завдяки власним талантам, які беззаперечно були непересічними, але й статкам батька.

– Досі не відомо, де народився Мелетій. Джерела подають два міста: Смотрич (Хмельниччина) та Острог. То де таки народився син Смотрицьких?

– Цього поки ніхто не знає і не може точно сказати. Міг народитися поблизу Смотрича, адже саме звідти походить родина Смотрицьких, але, судячи по роках, батько вже працював тут, і цілком можливо, що син міг народитися в Острозі. Поки немає документальних підтверджень жодної з версій, тому ніхто не може сказати точно.

– Початкову освіту Мелетій здобуває в Острозі, а вже вищу їде здобувати у Віленську академію єзуїтів, до того ж, за підтримки князя Острозького. Проте князь, як ми знаємо, був активним поборником православ’я. Що ж рухало ним, яку мав мотивацію, відсилаючи кращих спудеїв у католицький університет?

– Згадаймо ще про те, що князь утримував свого сина Януша Острозького при дворі імператора Священної Римської імперії. Князь розумів, що Острозька академія тоді не мала такого високого рівня освіти, який надавали європейські університети, зокрема і єзуїтські академії, єзуїтські колегіуми. Головною мотивацією було, щоб молодь отримала кращу європейську освіту, потім повернулась до Острога і розвивала академію.

– Яким був Мелетій Смотрицький? Чи є його портрети?

– Про те, яким був Мелетій Смотрицький, ми мало говоримо. Насправді його портретів майже немає. Колись, ще у 90-х рр., я спеціально їздив у Дермань шукати портет Мелетія Смотрицького, який був у Дерманському монастирі, проте полотна там уже не знайшов. Це був старий портрет, написаний, можливо, ще за життя Смотрицького. У мене залишилася тільки стара фотографія полотна з Дермані, яку зробили ще наприкінці XIX – на початку XX ст., потім сліди картини зникли. Зараз один із портретів є в Національному музеї історії України, і походить він теж із Дерманського монастиря, але це не те полотно, яке я бачив на фотографії. Це фото портрета, до речі, подано в енциклопедії про Острозьку академію. А портрет із музею історії потрапив до Києва 1914 року з початком Першої світової війни. Ранішого ми так і не знайшли. От якщо порівняти ці два портети, то можемо говорити про те, який вигляд мав Мелетій Смотрицький тоді, коли був архієпископом. Тобто маємо один портрет і одну фотографію з другого портрета. Ще є сучасна робота Юрія Нікітіна, виконана енкаустикою – живописом восковими фарбами. На полотні зображено задуманого Смотрицького, який сидить на фоні Острозького замку.


– Як описували сучасники Мелетія Смотрицького-науковця?

– У різні періоди по-різному. Усі визнавали, що це високоосвічена людина: і православні, і католики, і протестанти. Адже це видно за його публікаціями, друкованими виданнями. А з іншого боку – ревність спочатку до православ’я, а потім перехід у греко-католицизм і отримання там архімандрії та митрополії. Людина прийшла до такого, маючи великий розум та аналізуючи все. Він коливався, бо думав, адже якби був людиною недумаючою, то вперто обстоював би православ’я. А так ми спочатку бачимо диспути з католиками та греко-католиками на підтримку православ’я, а потім перехід до греко-католицизму. Хоча перехід більше вимушений, адже після Синоду православної церкви у серпні 1628 року в Києві, Смотрицький був зацькований і змушений виїхати звідти, аби уникнути переслідувань. Якби він не виїхав, то невідомо, чим би закінчилося його життя, можливо був би десь у в’язниці, та й по всьому.

– Переглядаючи біографію Смотрицького, у мене теж склалося враження, що це людина пошуку. Адже спочатку він активно пропагує православ’я, більше того, навіть цькує вірян проти уніатів. У цей час пише, напевно, найвідоміший релігійний твір – «Тренос», де описує плач української православної церкви. Проте невдовзі змінює думку, починає захищати унію. А згодом після подорожі на Схід (Константинополь, Палестина, Єгипет) повертається розчарований занепадом Східної церкви і переходить до унійної. Що сприяло такому рішенню? Що так вразило на Сході?

– Думаю, це було більш вимушено, ніж рішення на користь греко-католицизму. Це було спричинено тим, що православний люд ополчився після його «новшеств». У своїх книгах, статтях і власне всій науковій діяльності Смотрицький не відкидав багато того, що давала католицька і греко-католицька церква і не сприймала православна. Тобто він хотів розвивати православ’я, поставити його на вищий щабель розвитку, а помісна церква перешкоджала, не розуміючи цього. До того ж, скоріш за все, подорожуючи Сходом, він бачив, що не тільки Україна загрузла в усіляких проблемах: продавалися єпископські та архієпископські посади в церквах, не говорячи вже про звичайне священництво, тобто в церкві була корупція. А Смотрицький думав, що у греко-католицизмі не так усе буде – це ще один зі складників.

– Смотрицький написав чимало полемічних творів, і всі вони польською мовою. Чому саме цією мовою він писав?

– Це була тоді популярна мова, яку знали й читали всі. Руською мовою тоді читало населення України й частина Литви, хоча щоразу все менше, адже після двох уній популярною мовою в князівстві Литовському стала-таки польська. Тому, щоб читали і поляки, і українці, і литовці, Мелетій писав польською мовою, загальнозрозумілою для держави, у якій жив.

– Мелетій Смотрицький – науковець. Ми сьогодні його згадуємо як людину, яка систематизувала тогочасну мову в «Граматику». Смотрицький – потужний лінгвіст, адже зробив те, що не спромігся зробити ніхто до нього. Чому саме в нього з’явилася така ідея, чому саме Смотрицький?

– Тут зійшлися два складники: насамперед назріла потреба впорядкувати ту мову, з якої потім і визріла та ж сама російська, і він зміг, адже до нього ніхто не міг укласти граматику. Мабуть, просто настав час.


Віктор Горобець у статті «Українсько-російські контакти початку раннього Нового часу» згадує, що висвячений 1620 року на православного архієпископа полоцького, єпископа вітебського й мстиславського Смотрицький, ведучи мову про відродження православ'я в слов'янському світі, висловлювався за принесення в Московське царство православної вченості. І коли сьогодні росіяни говорять про древнє коріння їхньої вченості й освіти, ми розуміємо, що в першій половині XVІІ ст., коли на повну функціювала Острозька академія, у Московську царстві ще й не йшлося про грамоту, а Смотрицький хотів туди принести освіту.

– І до цього й надалі ми бачимо, що освіта йде з Заходу, з Європи. До нас теж освіта прийшла з Європи. Острозька академія скопіювала європейські університети і таке саме навчання провадила тут. Освіта приходила з Заходу до нас, а ми були Заходом для Росії, тому зрозуміло, що цей проміжок треба було пройти. Сам Смотрицький… і серед тих, хто був після нього, ми бачимо, що кращими єпископами були ті, що навчалися на наших землях. І ту саму реформу патріарха Нікона, знову ж таки, зробили вихованці Києво-Могилянської академії. Це насправді природно, тому нічого дивного в цьому немає.

– У XVІІ столітті книги надзвичайно дорого коштували, проте Смотрицький і своїми полемічними творами, і «Граматикою» був добре відомий. Хто був його спонсорами? Як узагалі відбувався цей процес?

– Був попит шляхти, яка підтримувала такі видання, зокрема князь Острозький. Тобто були меценати зі шляхти, яким видання творів Смотрицького було вигідним навіть не так із погляду фінансів, а як із погляду поширення певних ідей. «Граматика» – теж по суті замовлення думаючої знаті, яка розуміла важливість освіти, та й тоді це було важливо. Полемічна література була актуальною більше для диспутів, а «Граматика» – для освіти.

Що дійшло до нас із творчого спадку Смотрицького?

– Біблітека Смотрицького, яка була в Дерманському монастирі, ще наприкінці XIX ст. потрапила до Волинського давньосховища: латинські рукописи, стародруки, книги з маргіналіями. Але після початку Першої світової війни Волинське давньосховище переїздить до Харкова й усі книги з екслібрисами Смотрицького потрапляють до Харківської наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка. Їх опрацьовували, але не дуже активно. Наприклад, за матеріалами покрайніх записів Смотрицького можна ще написати багато кандидатських і докторських наукових робіт. Адже там є думки про книги, які він читав, різні примітки, опрацювавши їх можна більше дізнатися про світогляд ученого. Тобто маємо ще неоране поле для наукової діяльності істориків, лінгвістів, релігієзнавців.

– В Острозькому музеї книги поряд стоять скульптури Смотрицького, Шевченка і Лесі Українки. Чи не здається вам, що Смотрицького ми незаслужено забули, а він гідний того, щоби бути на п’єдесталі української історії поряд з іншими, більш відомими українцям історичними постатями?

– Насправді, пам’ятники йому повинні ставити і Україна, і Росія, адже «Граматика» була «вратами вченості» і для Ломоносова, і для багатьох лінгвістів після Ломоносова. Ми планувати поставити перед новим корпусом академії пам’ятник Смотрицьким: батькові й сину. Такі постаті, як Смотрицькі, брати Наливайки, Конашевич-Сагайдачний, який теж навчався в Острозькій академії, повинні бути увіковіченні, їх мають вивчати у школі, особливо Смотрицького, адже маємо його друковані праці.


– Чи вивчає Європа Смотрицького?

– Думаю – ні, може, десь у Ватикані, у греко-католицьких монастирях вивчають його полемічну діяльність. При житті Смотрицького Ватикан активно вивчав його полемічні тексти, а потім минув час активного зацікавлення. А щодо Росії, то їй не вигідно розвивати постать Смотрицького.

– Наприкінці минулого року Верховна Рада України ухвалила постанову «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2019 році», де вказано, що 400 років із дати виходу «Граматики» Мелетія Смотрицького треба відзначити на державному рівні, проте цього не було, лише поодинокі згадки в деяких медіа. Чому не було відзначення ювілею, адже подія досить таки знакова?

– Постанова була, але влада змінилася. Владі, що прийшла, нецікаві питання, які розвиватимуть якусь україністику. Українськість для теперішнього уряду та президента стоїть на другому місці, на першому – самопіар, спроби щось зробити з добробутом населення, хоча й це не зовсім вдається. Смотрицький їм нецікавий, це не їхнє, хоча Смотрицький якраз і є одним із символів українськості, української освіти, культури, мови, історії.


– Хто для вас Смотрицький і чому його варто знати для сучасного українця?

– В історії залишаються люди, їхні праці, якісь предмети, які зробили певний прорив, тобто певну революційну дію. Ми бачимо, що Острозька Біблія завжди буде в історії, тому що вона була першою, а вже потім – інші передруки. Пересопницьке Євангеліє було першим руським виданням, а Смотрицький був першим упорядником церковнослов’янської граматики. До кожного революційного предмета, наукової праці були причетні люди, які цю революцію робили. Смотрицький зробив революцію в граматиці. Полемічна діяльність була для нього на першому місці, а вже наукова – на другому, проте в історії він залишився саме завдяки «Граматиці», упорядкувавши мову. Це революційна постать, і в історії він залишиться, бо був першим.

Розмовляв Ілля ЦИКАЛЮК

загрузка...
Коментарі
20 січня
Вчора
18.01.2020
17.01.2020
16.01.2020
15.01.2020
14.01.2020
13.01.2020
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин