Швейна артіль у школі: у Могилянах жінки шиють спідню білизну бійцям

З перших днів війни волонтерки у селі Могиляни працюють не покладаючи сил, аби наблизити нашу Перемогу. Щодня збираються у школі та шиють спідню білизну бійцям. Не втомлюються та навіть не думають зупинятись, бо їхня маленька справа – то внесок у велику боротьбу проти ворога. 

Вчителька математики могилянської школи, а віднедавна волонтерка та швачка Ніна Головко розповіла Район.Острог про те, як вдалось налагодити процес пошиття спіднього бійцям, де жінки беруть тканину та натхнення, а також чим їм можна допомогти. 

У перші дні війни вчителі почали працювати не за професією: плели сітки, ліпили та варили вареники. До роботи долучались не лише працівники школи, а й жителі села. 

«Скільки тих вареників зварили, важко сказати. Мішок муки було мало на один день. Хочу сказати, що готували не тільки ми в школі. Працювали й зараз працюють в дитячому садочку, а також в Будинку молитви, де проводиться зібрання у християн віри євангельської. Дуже багато готують дівчата й зараз. Різні випічки, голубці, тушонки, картопляні пиріжки», – ділиться Ніна Юхиміна. 

Ідею шити «принесла» в колектив вчителька фізики Тетяна Михайлівна Мартиновська. Відразу вирішили шити з постільної білизни, якою люди не користуються. Бо саме ця тканина підходить за складом. 

«Ми написали в сільську групу. І ось так почали працювати. Спочатку робили викройки вдвох з Тетяною Миколаївною Соболюк, вчителькою трудового навчання. Потім вона пішла на кухню. Я залишилася сама. Шукали по селі жінок, які вміють і мають на чому шити», – розповідає організаторка. 

Так до артілі доєднались Надія Хвещук, Любов Савчук, Рита Шкребій, Надія Тарарук, Тетяна Тищенко, Любов Бондарук, Марія Руденчук та Надія Мельник. 

«Хочу окремо сказати про двох жінок, які тимчасово проживають у нашому селі. Це Неля і Віта. Вони приїхали до нас із Харкова і разом зі своїми доньками долучилися до роботи в артілі. Неля приїхала раніше і пошила вже досить багато білизни. Якщо немає тканин, то їде в секонд і купує за свої гроші. До речі, постільна білизна із секонду – найкраща для пошиття і найдешевша. Звичайно, її потрібно прати. А Віта подала ідею знайти швейні машинки», – розповідає Ніна Юхиміна. 

Дві швейні машинки віддала жителька Могилян Надія Мельник. Ще одну Наталія Кожановська. Так у школі облаштували швейний цех з трьома машинками й закрійним відділом. А селяни почали зносити тканину та стару постіль, хто яку мав. З часом, каже, Ніна Головко, й «почистили» всі шафи, комоди й скрині у Могилянах. Далі довелось «іти по інших селах». 

Допомогають тканинами жителі сусідніх сіл: Бадівки, Вельбівна, Оженина. Курган. Частину постільної білизни, яку приносили небайдужі, жінки віддали людям, що вимушені приїхали у Могиляни, втікаючи від війни.

Пошите спіднє передають бійцям на передову та у шпиталі. Саме в шпиталях є найбільша потреба. Туди шиють ще й білизну на липучках. Її використовують для важкопоранених воїнів. 

Зі шматочків, які залишаються, жінки роблять перев'язочний матеріал або серветки.

Загалом волонтерки у Могилянах вже відшити 3 тисячі штук чоловічого спіднього і навіть не думають на тому зупинятись. Нарікають тільки, що дістати тканину стає все складніше, то ж будуть раді, якщо хтось зможе її пожертвувати або допомогти закупити.

«Вчора відвезли в Рівненській шпиталь, в обласну лікарню, передали нашими хлопцями на передову. Ще мої швачки відправили в Харків... Ми починали шити, бо хотілося просто хоч якось допомогти нашим військовим. Я ніколи не могла подумати, що пошиємо стільки багато», – каже Ніна Юхимівна.

Потреба в білизні є. Тож жінки будуть продовжувати свою справу, тільки їм дуже потрібна тканина, а ще резинки та липучки. 

Якщо хтось має вдома тканину, або постіль, яку не шкода віддати на таку справу, волонтерки будуть раді її прийняти. Привезти можна у сільську школу в Могилянах. 

Контактна особа Ніна Юхимівна Головко: 068 01 55 419.