Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Одна з вулиць Острога, де колись, імовірно, жила родина Мальованих
Одна з вулиць Острога, де колись, імовірно, жила родина Мальованих

До Острога у пошуках свого коріння: візит третього покоління острожан з Ізраїлю

16:40 16.08.2019
1551

У наше древнє місто постійно приїжджають гості з різних куточків України та закордону. Більшість хочуть пізнати величну історію князівського роду, побачити на власні очі замок Острозьких, барбакани, твори мистецтва й рідкісні книги. Та є серед цих мандрівників і ті, хто приїздить до Острога у пошуках своєї власної історії.

Родина острожан Мальованих жила і працювала в Острозі до Другої світової війни та трагедії, коли практично все єврейське населення нашого міста (тисячі дорослих і дітей) було розстріляне в урочищі Красностав. Із тринадцяти дітей Ізраіля та Сіми Мальованих війну пережило двоє – Григорій і Мордехай.

Нещодавно до Острога вперше у своєму житті з Ізраїлю приїхали діти Мордехая – так би мовити, третє покоління острожан, – брати Ізраіль і Давід та їхня сестра Сіма. Вони давно мріяли про цю подорож, і лише будучи на пенсії, наважилися. В Острозі вони хотіли більше дізнатися про свою родину та знайти вулицю Залізну, де, за розповідями батька, жила його сім’я. У пошуках інформації гостям з Ізраїлю допомагав Григорій Аршинов. Він показав для них місто, відновлену синагогу, кладовище, разом зі старшим науковим співробітником КЗ «Державний історико-культурний заповідник м. Острога» та знавцем старого міста Анатолієм Хеленюком відвідали провулок Залізний на Новому місті, де, ймовірно, жила сім’я Мальованих до війни. Також гості побували на екскурсіях у Музеї історії Острозької академії, Острозькому замку та нумізматичній виставці. Окрім того, представниця рівненської іудейської общини Вікторія Чимшит провела екскурсію Рівним і поділилася з Мальованими інформацією про їхню родину, знайденою в архівах. У цьому стрімкому графіку подорожі нам удалося поспілкуватися з Ізраілем, Давідом і Сімою й детальніше розпитати про їхню родину та враження від мандрівки.


Розкажіть, що ви знаєте про ваше острозьке коріння?

– Ми, на жаль, майже нічого не знаємо про життя нашого тата до війни. Коли були дітьми, то постійно розпитували про його життя в Острозі, та він завжди відмовлявся говорити про той час. Ці спогади були дуже болючими, адже його батьків та всіх братів і сестер, окрім одного брата Григорія, вбили. Наш тато народився в Острозі 1916 року. Він був одним із тринадцяти дітей острожан Ізраіля та Сіми Мальованих. Про нашого дідуся Ізраіля ми знаємо зовсім мало. Він робив карети (в Острозі кін. 19 поч. 20 ст. був каретний двір, де виготовляли карети й брички. – авт.), а ще колись ми чули, що він відвідував єшиві (єврейську школу. – авт.). На жаль, це практично все, що нам відомо. До речі, сестра нашої мами також народилася й жила в Острозі. Але вона поїхала звідси ще до війни 1931 року. Про тата нам відомо, що у війну йому вдалося втекти через Одесу та Італію до Ізраїлю. Він мав при собі лише той одяг, що був на ньому – жодних речей чи документів. Через сорок років після закінчення війни ми дізналися, що також врятувався татів брат Григорій. Він утік до Одеси, а з часом емігрував до Німеччини. Про це стало відомо лише за сорок років після закінчення війни. Та все одно в сім’ї ми мало говорили про ту трагедію єврейського народу. Уже після смерті тата я з братом та сестрою почали дізнаватися та читати історію Острога та інших міст Волині, – розповідає Давід Мальований.

– Які враження у вас від Острога та поїздки загалом?

– Як тільки ми приїхали до Острога і прогулювалися його вулицями, усе видавалося ніби уві сні. Коли планували поїздку, то багато разів роздивлялися фото міста, шукали на гугл-карті Велику синагогу, кладовище, розглядали вулиці й уявляли, на якій із них могла жити родина нашого тата. Шукали та розпитували про можливості побачити архів чи книги, аби пошукати там історію нашої сім’ї. Та всі говорили, що нам нічого не вдасться знайти, бо все знищено чи втрачено у пожежах. Більше того, нам говорили, що в місті ми не затримаємося довше, ніж на декілька годин. Та коли ми приїхали, то були приємно здивовані – місто чудове, тут живуть хороші й привітні люди. Ми провели в Острозі майже два дні, і, думаю, ще не все побачили. Особливо вдячні Григорієві Аршинову, якого добре знають і поважають за щирість та його працю. Він зробив нашу подорож дуже хорошою – люб’язно погодився нам показати місто та допомогти з пошуком вулиці Залізної, де, можливо, жив тато. Варто сказати, що всі ці пошуки для нас є водночас цікавими й болючими, адже тут убили всіх наших родичів. Ми багато дивилися на карті на місце розстрілу нашої родини, думали про те, що люди шукали порятунок у лісі, та їх там убили. В Острозі ми переживаємо багато емоцій, адже це зовсім інше відчуття, коли ти дивишся чи читаєш з екрану комп’ютера, та коли бачиш ці місця на власні очі, ходиш тими ж вулицями, якими колись щодня ходили твої бабуся й дідусь із їхніми дітьми. Коли прогулювалися провулком Залізний, де, можливо, жила родина тата, бачили там дітей, які весело бавилися. Для нас це дуже символічно. Це можливість уявити, яким могло бути життя нашого тата до того, як йому довелося покинути рідне місто. Направду, він ніколи не говорив нам про той час, у нього було блокування всіх тих болісних спогадів. Насправді, багато людей, яким удалося пережити голокост, мало говорять про цю трагедію, їм важко згадувати ті страхіття і втрати, – розповідають Малоьвані.


– В Ізраїлі наш тато розпочав нову сторінку свого життя. Як ми вже розповідали, великою подією для кожного з нас стала його зустріч із братом Григорієм. Як фотограф, я зафіксував на світлині цю хвилюючу мить зустрічі двох братів через 40 років. Про цю подію писали всі Ізраїльські газети. Так цікаво, що, не зважаючи на те, що вони так довго не бачили один одного, виглядали майже однаково, навіть була однакова манера говоріння, однакова мова тіла, ніби вони були близнюками. Був кумедний випадок, коли дядько приїхав у гості до нашої сестри й вона в дверях сплутала його з татом. Наших батьків і татового брата вже немає в живих, але ми продовжуємо тримати зв’язок із родиною дядька Григорія. Його онучка пробувала емігрувати до Ізраїлю і близько шести років навіть жила там. Наші мама і тато допомагали їй облаштуватися, але вона все ж повернулася в Німеччину. І сьогодні ми маємо дуже хороший зв’язок із нею,хоча спілкуємося зазвичай за допомогою гугл-перекладача, – згадує Ізраіль.

Ви були на старому кладовищі, можливо, бачили у написах знайомі прізвища?

– На кладовищі нас особливо вразили написи на давньому івриті, таке мало де побачиш в Ізраїлі. Також дуже цікаво, що на кожній надгробній плиті написано історію життя людини, що спочиває під цією плитою. Я намагався знайти знайомі прізвища, та, на жаль, не вдалося. Але впевнений, що якби пошукати хоча б день, то обов’язково знайшов би когось, – розповів Давід.


Розкажіть, чи серед ваших знайомих є вихідці з Острога, що зараз живуть в Ізраїлі?

– На жаль, немає, але ми впевнені, що в тата були такі друзі. В Ізраїлі створено центр дослідження Волині, там зберігається багато фото, книг та архівних документів, які висвітлюють життя євреїв на Волині до голокосту. У центрі часто збиралися й досі збираються люди, аби обговорити минуле.

Додамо, що цього року в червні, в Ізраїлі відбулася конференція, присвячена Острогу. Пам’ять про минуле нашого міста, його велику частину населення, яке знищили у Другу світову війну, бережуть, а історію євреїв Острога та Волині досліджують. За єврейською традицією, родина Мальованих теж оберігає минуле своєї сім’ї, передаючи імена предків з покоління в покоління. Зокрема, Сіма має ім’я своєї бабусі з Острога, Ізраіль –ім’я дідуся, Давід – ім’я ще одного брата свого тата, який повернуся в Острог і був убитий уже після війни.

Інна СОБКО

Передрук без дозволу редакції ЗАБОРОНЕНИЙ.

Коментарі

читач

18:05 16.08.2019

Дуже цікаво, дякую автору!

23 вересня
Сьогодні
Вчора
21.09.2019
20.09.2019
19.09.2019
18.09.2019
17.09.2019
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин