Історія кохання Юлії Вейни (Хмарук) та Тараса Хмарука розпочалася понад 8 років тому, коли молоді люди почали разом навчатися у Національному університеті «Острозька академія» на правознавстві. Нещодавно ж Юлія та Тарас одружилися. Мила, щира та позитивна пара розповіла про знайомство, яскраві стосунки та емоційне весілля.
Ви познайомилися в Острозькій академії. Яке враження справивили одне на одного?
Тарас (Т): Першого ж дня в академії ми з товаришем сіли за парту якраз позаду Юлі. Коли вона вперше обернулася та посміхнулася, я повірив у любов із першого погляду.
Юля (Ю): Мені Тарас сподобався з першого…слова. Пам’ятаю, що дуже палко розказував про атомку, ковбасу і здоров’я). Його відкритість, щирість та енергія мене й підкупили.
Ви вже досить давно разом, а коли прийшло рішення, що потрібно переводити стосунки на новий етап, тобто одружуватися? Як Тарас зробив пропозицію?
Т: Перефразовуючи відому фразу – ми з першого курсу разом (усміхається,- ав.). Одруження було логічним наступним кроком у стосунках.
Ю: Тарас освідчився мені на День святого Валентина. Думка про те, що це буде особливий День закоханих, мене «відвідувала» декілька разів упродовж усього дня. Але коли Тарас освідчився – це все одно було несподіванкою.
У серпні ви дали обітницю перед Богом та людьми. Скільки тривала підготовка до весілля? Що було найскладнішим?
Ю: Складно було поєднати роботу та підготовку. Я працюю у Рівному в Адвокатському бюро Миколи Бляшина, Тарас займається власною юридичною справою, обслуговує декілька підприємств, курує юридичну клініку «Pro Bono» Національного університету «Острозька академія».
Наш робочий день не закінчується о 18.00, тому важко було змістити пріоритети. Але в нас була найчудовіша команда – наші рідні та друзі, яким ми дуже й дуже вдячні за підтримку, допомогу та за прекрасний настрій, завдяки якому все пройшло дуже легко.
Особливе дякуємо також Оксані Волощенко, яка, незважаючи на наші сумніви, змусила нас затанцювати та запалила в нас любов до танцю.
Для молодят весілля зазвичай минає дуже швидко і в метушні… А як було у вас? Які найяскравіші моменти запам`яталися?
Ю: Для мене особисто найбільше запам’яталося вінчання. Я стояла дуже серйозна. Але коли отець розказував про послух жінки чоловікові, Тарас мене підштовхнув, щоб я, певно, нічого не забула (усміхається, - ав). Це прекрасно, коли чоловік – твій найкращий друг!
Т: Найбільш яскравими були емоції наших близьких, рідних і друзів. Вони зарядили нас такою позитивною енергією, добром, щирістю, що практично неможливо передати словами. Особливо приємно було, коли на наступний день після весілля мене завітали привітати частина виборців.
Який найоригінальніший подарунок вам подарували?
Т: Мої троє хрещеників подарували кожен подарунок, зроблений власними руками – свічку, малюнок і листівку. Я був, чесно кажучи, вражений. Такі речі дуже надихають.
Ю: Мої колеги подарували нам подушки з написом «Чоловік. Дружина. Завжди разом». Знаєте, такий предмет інтер’єру – це свого роду підказка й арбітр в наших суперечках, бо тоді перемагаю не я, не Тарас, а ми.
Поділіться вашим рецептом сімейного щастя та тривалих стосунків?
Т: На моє особисте переконання, сімейне щастя тримається на трьох «китах» –взаємоповазі, терплячості та любові.
Ю: Ми з Тарасом колись навіть сперечалися на цю тему – кохають за щось чи всупереч чомусь? У результаті, кожен залишився зі своєю думкою. Я думаю, що універсального рецепта сімейного щастя не може бути. Звичайно, є прописні істини, але, напевно, першочерговою є щира, безумовна любов – вона основа всього. Про все інше можна домовитися.
