Чому жіноче свято саме 8 березня та яка його історія

08 Березня 2019, 11:39
1206

Цей день в Україні відзначають мільйони людей, але пояснити його заснування не кожен зможе.

Жіночий рух, за однакові із чоловіками виборчі права, почався 100 років тому. Важко було б повірити тодішнім демонстрантам, що прекрасна частина буде готуватися до цього дня в салонах краси, а потім приймати в подарунки від чоловіків квіти, парфуми та компліменти. А реакцію Клари Цеткін взагалі немислимо уявити.

Минуле не дає нам точної та однозначної відповіді на походження цього дня. Звернімо увагу на дві з них: офіційну та неофіційну.

Отже, за першою версією, свято пов’язане із маршем «порожніх каструль», який відбувся 8 березня 1857 року в Нью-Йорку. Тоді жінки, які працювали на текстильних фабриках, протестували проти поганих умов праці та низьких зарплат. На демонстрації учасниці били в каструлі, тим самим привертаючи до себе увагу, вимагали надати їм 10-годинний робочий день замість 16-годинного, рівну з чоловіками заробітну плату та виборче право.

Ця ж версія говорить і про відому німецьку комуністку Клару Цеткін. Саме її часто називають засновницею свята. У 1910-му на форумі у Копенгагені вона закликала світ заснувати Міжнародний жіночий день. Маючи на увазі, що в цей день жіноцтво влаштовуватиме мітинги та демонстрації і тим самим, звертатиме увагу громадськості до своїх проблем.

До Росії це свято потрапило через подругу Клари Цеткін – полум’яну революціонерку Олександру Коллонтай. Жінка свого часу підкорила Радянський Союз «великою фразою»: «Віддатися першому зустрічному чоловікові треба так само легко, як випити склянку води».

Друга версія походження, мабуть, найдосконаліша та найприємніша для всіх представниць прекрасної статі, які з нетерпінням очікують свята весни.

У 1857 році в Нью-Йорку жінки справді протестували (як ми вже згадували), але це були не текстильниці, а працівники сфери надання інтимних послуг. Вони нібито вимагали виплатити зарплату морякам, які користувалися їхніми послугами, але в них не було грошей, щоб за це заплатити.

8 березня 1894 року в Парижі відбулася ще одна демонстрація жриць найдавнішої професії. Цього разу вони вимагали визнати їхні права нарівні з тими працівниками сфери послуг, які шиють одяг, чи печуть хліб, і заснувати спеціальні профспілки. Схожі акції відбулися в Чикаго та Нью-Йорку. Ці протести й стали передумовою пам’ятного з’їзду в 1910 році.

То що ж ми святкуємо?

Якщо говорити коротко, то 8 Березня – звичайна політична «піар-кампанія» соціал-демократів. На початку ХХ століття по всій Європі протестували жінки. І щоб привернути до себе увагу, їм навіть грудей не потрібно було показувати, як це роблять сучасні активістки Femen. Досить було просто пройтись вулицями з плакатами.

Перший Міжнародний жіночий день провели 19 березня 1911 року. Вимоги – право голосу, право на працю, покласти край дискримінації. Ця дата відзначалася в Німеччині, Австро-Угорщині, Швейцарії та Данії в різні дні. Чому саме 19 березня? Бо тоді 1848 року король Прусії перед загрозою збройного повстання пообіцяв (але згодом не виконав) провести реформи – включно із введенням виборчого права для жінок.

У Радянському Союзі свято закріпилося спочатку в громадському побуті. Жінка повинна була опанувати «чоловічі професії». Ось і взялися вони за… «відбійні молотки». Поступово цей день із сфери суспільно-політичної проникає у сферу побутову, сімейну. Та не забуваймо, що основним гаслом у ті часи було: «Раньше думай о Родине, а потом о себе». Словом, жінка спочатку повинна була віддати «всю себе» суспільним, загальним інтересам і тільки потім (якщо щось залишиться) рідним, сім’ї.

Після Другої світової війни це свято не відзначали. І лише з 1974 року відновлюється рух жінок і традиції руху. А 1975-го Організацією Об’єднаних Націй був проголошений Міжнародним роком жінки. У 1977-му Генеральна Асамблея ООН запропонувала державам оголосити 8 березня як День ООН для прав жінок і миру в усьому світі. Неробочим цей день став 54 роки тому.

У ХХІ столітті питання місця і ролі жінки в суспільстві залишаються актуальними. Цю проблему постійно підносять на рівні ООН. Так, 2013 рік пройшов під лозунгом: «Обіцянка є обіцянка, ще не час, аби вжити заходів, щоб покласти край насильству щодо жінок». Наступною темою Міжнародного жіночого дня у 2014-му було: «Рівність жінок – прогрес для всіх людей», а в 2015-му – «Розширення прав і можливостей жінок – розширення прав і можливостей людства». У 2017-му ООН вибрало – «Жінки в мінливому світі праці: планета 50–50 до 2030 року».

8 Березня давно втратило своє політичне забарвлення і перетворилось на чергове неполітичне свято. Громадська думка в Україні за останні роки міняється як в одну, так й в іншу сторону. Наприклад, 5 березня 2013 року міська рада Коломиї (Івано-Франківська область) своїм рішенням скасувала його.

У2017-му Український інститут національної пам’яті (УІНП) розробив пропозиції щодо декомунізації календаря державних свят. Замість вихідного дня 8 березня було запропоновано встановити таким Шевченківський (9 березня). У переліку УІНП є свято, яке заплановано як альтернатива. Йдеться про День матері (друга неділя травня). Є ще одна пропозиція від команди В’ятровича – в середині вересня може з’явитися День сім’ї, який заплановано зробити вихідним.

Якщо сказати, що 8 Березня – це комуністичний пережиток, ви не помилитесь. Однак не можна ігнорувати і той факт, що з іншого боку – це вияв феміністичного руху. Не так уже важливо, представники яких професій вийшли на вулиці з протестами. Вони, жінки, хотіли зовсім мало і, водночас, дуже багато – рівних прав з чоловіками.

Якою б не була справжня історія цього дня, 8 Березня вже давно стало символом краси та весни. Проте сміємо нагадати, що жінки заслуговують уваги, турботи та романтики щодня, а не один раз на рік. Зі святом Вас, дорогі жінки!

Іван ТРАЧ, учитель історії та суспільних наук

Любомльської гімназії імені Наталії Ужвій

Коментар
28/03/2024 Четвер
28.03.2024
27.03.2024
20:39