Василь Хохліч: щоб ти не починав робити, все має бути по-господарськи

Ще з 1998 року в нашій державі у першу неділю вересня відзначають День підприємця України. З нагоди професійного свята ми поспілкувалися з острозьким підприємцем із багаторічним досвідом роботи в цій сфері, депутатом Острозької міської ради трьох скликань, власником магазину Василем Миколайовичем Хохлічем.

Нещодавно острожани, читачі місцевої газети «Замкової гори», висловили пану Василю велику довіру, віддавши за нього найбільшу кількість голосів у акції «20 успішних мешканців Острожчини», яку редакція організовувала з нагоди 20-річчя газети. Адже окрім заслуженого авторитету хорошого підприє­мця він завжди підтримує всі міські ініціативи та заходи.

Родом Василь Миколайович з Ізя­славського району Хмельниччини. Своє дитинство в селі він згадує з трепетом. Ще сьогодні, іноді приїжджаючи на малу батьківщину, завжди зупиняється перед селом, аби намилуватися його красою та згадати чудові часи юності. До роботи хлопця батьки привчали з ранніх літ. Тим паче, у реаліях того часу всім доводилося багато трудитися на землі. Неодноразово разом із меншими братом і сестрою Василь допомагав мамі виконувати норму буряків, пасти корови, а в жнива працювати на колгоспному току та ін.

– Особливо я любив доглядати за кіньми, кролями та голубами. Навіть коли почав зай­матися бізнесом в Острозі, все одно довго тримав різну живність. Ну дуже мені це подобається. Моє дитинство було наповнене якоюсь особливою енергією. Мені навіть здається, що тоді люди були більш згуртовані: дорослі разом із дітьми проводили багато часу, усі разом працювали та відпочивали, – додав В. М. Хохліч.

У школі Василь Миколайович учився добре. Коли потрібно було вибирати майбутню професію, спочатку хотів зупинитися на справі, пов’язаній із роботою в селі. Та батьки, прагнучи для свого сина кращої долі, порадили спробувати свої сили в Рівненському кооперативному технікумі. Маючи гарні оцінки та успішно склавши екзамени, він без проблем вступив на спеціальність «Товарознавство». Під час навчання амбітний і здібний студент гарно себе зарекомендував. У нашій розмові Василь Миколайович згадував кумедний випадок, коли під час практики на третьому курсі продавчиня дала завдання продавати херсонські кавуни. Справа пішла дуже добре й черга вишикувалася немаленька.

– Пам’ятаю, після робочого дня практики мене похвалили й заплатили 5 рублів. На той час це були колосальні гроші. Для прикладу, я отримував 20 рублів стипендії на місяць. Зрештою, коли настав час захисту практики, я, як і інші, хвилювався (не зважаючи, що отримав відмінні рекомендації) і чекав, коли викличуть до кафедри. Та коли зачитали моє прізвище, голова комісії зупинив мене та повідомив, що отримую п’ятірку за мою роботу. Виявилося, що коли я продавав ті самі кавуни, він був одним із покупців. Йому настільки сподобалося, як я працюю, що з упевненістю заявив, що з мене точно буде хороший продавець, – згадує пан Василь.­

Після завершення навчання в технікумі розпочався двадцятип’ятилітній період роботи в кооперації. За цей час довелося попрацювати на різних посадах у містечках і селах Рівненщини. Та – найважливіше – удалося здобути неоціненний досвід роботи в торгівлі, вивчивши всі нюанси зі середини. Окрім того, у цей період сталося багато визначних подій у житті Василя Миколайовича – це і одруження з пані Марією, і народження дітей. До речі, 31 серпня подружжя святкувало сорок третю річницю спільного життя. З дружиною Марією він також познайомився на роботі. Майже десять років вони разом торгували в магазині Межиріча. Загалом вже 35 років пліч-о-пліч працюють у торгівлі.

1

Із початком незалежності України, знову ж разом із дружиною, вирішили, що зможуть заснувати сімейний бізнес. І не помилилися. Починали з малого: спочатку невеличкий магазинчик із 37 квадратних метрів. Далі поступово почали розширювати площу, а також асортимент. Узяли на роботу перших найманих працівників. І вже нині їхній магазин – один із найуспішніших. Окрім того, і дочка Ольга, і син Микола мають завдяки батькам свої власні магазини. В. М. Хохліч неодноразово наголошував, що для нього дуже важливо, аби вся родина була разом. Мабуть, саме тому значну частину своїх прибутків він витрачав не на відпочинок чи інші забаганки, а на зведення будинків для себе та дітей.

Як зауважив пан Василь, у його професії головне завжди пам’ятати й турбуватися про клієнта й персонал. Наразі в магазинах більше п’яти тисяч найменувань різних товарів, які розміщені так, аби покупець бачив усе наявне та міг без перешкод дізнатися всю інформацію про товар. А якщо потрібна консультація, як визначитися серед такого широкого асортименту, то завжди на допомогу приходить компетентний продавець, який добре розуміється в товарах і терпляче та з посмішкою все розповість. Щодо асортименту, він направду широкий і може гідно конкурувати з великими магазинами Рівного. Аби обирати лише найкраще, приватний підприємець співпрацює з базами доставок із Києва, Львова, Рівного, Хмельницького, Тернополя, Луцька, Івано-Франківська, Вінниці. Також Василь Миколайович гарно дбає про свій персонал. Сьогодні в його команді працює більше 20 людей. Для них він намагається створювати всі умови. Спеціально збудовані кімнати, де продавці готуються до роботи, також є кухня, оснащена всім необхідним. У державні та великі релігійні свята магазини не працюють, аби співробітники, як і інші, відпочивали.

– Своєму успіху я найперше завдячую своїй сім’ї. Також у моєму житті було багато людей, які вплинули на мене професійно. До сьогодні я теплим словом згадую людей, які багато чого навчили та стали для мене прикладом професіоналів: голову сільпо Могилян Івана Зіновійовича Хотюка, голову управління районного споживчого товариства Євгенія Арсентійовича Нечипорука, Ніну Прохорівну Кулінську з Хорова, Олександра Ілліча Сорочинського. Із доброю душею згадую колег із кооперації – Галину Середу, Галину Хміль із Хорова, Галину Драчук і Галину Марчук із Плоски, Ларису Ющук, Марію Денисюк, Миколу Зайця, Ванду Лєщенко, Аллу Хілюк, Ліду Борисюк, Ніну Найчук, Василя Вальдмана, Володимира Новікова, Фаника Гомона, Бориса Патіса, Тамару Ширяєву, Світлану Соловйову, Надію Гаврилюк та інших, кого, можливо, забув згадати, то щиро перепрошую. Завжди із повагою та вдячністю згадую людей, із якими ми працювали, починаючи власний бізнес, – Анну Равчук, Галину Симонович із чоловіком Славком, Галину Дзюбенко, Олю Шварц, сватів Миколу Миколайовича й Надію Андріївну Ясінських. Нині я також працюю із відданим і трудолюбивим молодим колективом: Аллою Басюк, Валентиною Хозюк, Оксаною Король, Михайлом Федорчуком, Сергієм Фенглєром, Дмитром Тимощуком, Олександром Вознюком, Наталією Сидорук, Тетяною Скрипковською та бухгалтером Іриною Юдіною, – наголошує Василь Миколайович.

Не зважаючи на свій поважний вік, Василь Миколайович повен енергії та дуже любить активний відпочинок. Він добре пам’ятає всіх своїх наставників, та тепер і сам став для багатьох хорошим порадником і людиною, на яку рівняється молодь. Пан Василь плекає мрію, що колись в Острозі на березі річки збудують комплекс відпочинку, де б острожани не лише проводили свій вільний час, а який би дав додаткові робочі місця, аби молодь якомога менше їхала за кордом. Нині Василь Миколайович має ще багато планів та ідей, які, як справжній господар, обов’язково втілить у життя.