«Вірю, що школа буде в кожному селі, в якому є діти», - директор Волосківської школи про реформу освіти

В Україні розпочалася реформа освіти. Уже цього року на освітян чекає чимало нововведень. Це стосується навчальних програм, кваліфікації вчителів і оновлення матеріально-технічної бази. Проте найгостріше постало питання облаштування опорних шкіл за рахунок закриття малокомплектних сільських навчальних закладів. Поки місцева влада готує плацдарм для глобальних, як для села, освітніх змін, учні,батьки й уителі почуваються, ніби «на пороховій бочці».

Про те, чим живе малокомплектна школа, як приживаються освітні інновації та чого чекають у селах від реформи, ми розпитали директора Волосківської ЗОШ І–ІІ ступенів Ларису Кирилюк.

Розкажіть про вашу школу: скільки часу вона існує, скільки зараз тут навчається дітей та яка кількість персоналу?

Волосківська загальноосвітня школа  І–ІІ  ступенів є однією з наймолодших у районі. У цьому році маємо ювілей – 25 років з часу реорганізації школи з початкової в  неповну середню. На початку в школі навчалося  52 учні, зараз навчається 50 учнів. Були роки, коли дітей було значно більше, але демографічна криза не оминула й нас. Не поділяю думку, що маленька сільська школа дає гірші знання, ніж велика чи міська. Звичайно, у містах є більші можливості для розвитку дитини, крім того не секрет, що часто діти займаються з репетиторами. А ми гордимося кожним своїм випускником, адже всі вони стали хорошими фахівцями своєї справи. Загалом у школі працює 17 педагогічних працівників та 5 осіб обслуговуючого персоналу. Звичайно, може скластися  думка, що на таку малу кількість дітей, доволі багато персоналу. Але більшість учителів не мають повного тижневого навантаження.

У яких умовах навчаються школярі?

Щодо умов навчання, то хочу зазначити, що наша школа знаходиться в нетиповому приміщенні, тому, на жаль, не маємо спортивного залу, немає внутрішніх санвузлів. Натомість є комп’ютерний клас, підключений до мережі Інтернет. У школі тепло, замінені вікна та вхідні двері на металопластикові, є проточна вода, зокрема й гаряча. Є в нас і харчоблок, всі охочі учні мають можливість харчуватися. Дякуючи спонсорам, частково ведеться заміна меблів на більш сучасні, майже повністю замінене освітлення в класних кімнатах.

1

Наразі відбувається реформа освітньої галузі, чи приживаються у сільських школах освітні інновації?

Успіх будь-якої реформи залежить від того, наскільки вона буде підтримана в суспільстві. Якщо говорити про реформу освіти, то це насамперед має бути підтримка зі сторони вчителя. Ми всі добре розуміємо, що реформа в освіті необхідна, освіту потрібно змінювати. Теперішній учні істотно відрізняються від тих, які були 10 чи навіть 5 років тому. Вони краще розбираються в сучасних технологіях, більш вільні, не закомплексовані. Я працюю в освіті вже понад 30 років і за цей час було декілька спроб реформувати освіту, але жодного разу не було доведено справу до якогось логічного завершення. Єдине, що ввели 12 бальну систему оцінювання та поділили навчальний рік на семестри замість четвертей. Ще переписуються навчальні програми, дуже часто міняють підручники, на не завжди кращі по якості. Оце і всі реформи. Але майже нічого не робиться в оновленні  матеріально-технічних ресурсів шкіл: придбанні комп’ютерів, інтерактивних дошок, необхідного обладнання для вивчення предметів, приладів, апаратури тощо. Чи ми поділимо учнів на пари чи на групи, чи розставимо якось не традиційно парти, це мало що змінить, коли в розпорядженні вчителя лише крейда та стара дерев’яна дошка.

У селах освітня реформа почалась зі скорочення техперсоналу та перенесення працівників на місцевий бюджет. Як це торкнулося вашої школи?

Так, були такі неприємні факти, була затримка з виплати заробітної плати обслуговуючому персоналу. Частину коштів для погашення заборгованості виділила Мощаницька сільська рада. Наразі зарплату виплачують, але на весь рік коштів знову не вистачає. Тому керівників закладів освіти поставили перед фактом, що знову необхідно скорочувати людей, щоб не було заборгованості. Але як будуть функціювати школи без значної частини обслуговуючого персоналу, посади яких передбачені штатними розписами – питання риторичне.

Після закриття початкової школи у селі Бадівка у вас запрацював проект «Шкільний автобус». Розкажіть, як відбувається довіз дітей у вашу школу?

Так, у 2013 році було призупинено діяльність  початкової школи в с. Бадівка. Батькам було обіцяно, що дітей будуть підвозити автобусом до однієї з шкіл, яку вони оберуть. Справді, автобус виділили, але він дуже «поважного віку» як для транспортного засобу – йому вже понад 30 років. Хто бачить наш автобус перший раз ,то дивується, що ще зберігся такий «раритет». Спочатку довелося докласти чимало зусиль, щоб привести його в належний стан, він часто ламався, довелося замінити багато деталей. Зараз автобус технічно справний, кожен день перевозить дітей. Пальним забезпечує відділ освіти, з цим особливих проблем немає. Звичайно, розраховувати на те, що автобус ще довго прослужить, чи зможе перевозити дітей на більшу відстань, не приходиться, бо він вже своє від’їздив.

У селі школа, як і церква, виконує роль ще й культурного центру. Що для села загалом означає закриття школи?

Сільська школа далека від великого світу, зате така близька до кожної сільської дитини. У селі справді залишилося 2 центри –  духовний та культурний – це церква та школа. Сільські люди не мають де ще зібратися. Коли ми проводимо в школі заходи, то збирається чотири покоління односельчан, ще й вмішаються всі бажаючі. Школа завжди буде єдиним осередком доброго, розумного, вічного в селі. Без неї немає майбутнього. Знаєте, я цікавлюся краєзнавством, збирала матеріал про розвиток освіти, зокрема і в нашому селі. Так хочу сказати, що школа у Волосківцях була і за російського царя, і за польського пана, і під час війни, і за радянської влади. То невже зараз, в 21 столітті, утримання сільських шкіл стало таким дорогим та не вигідним державі?! Адже  більшість великих людей вихідці з села. Невже у наших міністрів, депутатів різних рівнів такі погані спогади про свою школу, про вчителів. Хтось же  їх учив читати, писати, пізнавати світ. Якщо ті їхні школи такі були погані,то чому зараз вони не хочуть зробити їх кращими?  Пригадую, коли закрили школу в Бадівці і батьки звернулися з ініціативою відкрити в пустуючому приміщенні дошкільний навчальний заклад для діток з двох сіл, бо змушені їх возити садочки у Вельбівно, в Острог, в Мощаницю, то тодішній очільник району відповів, що йому вигідніше, щоб це приміщення завалилося, ніж вкладати туди кошти. Селяни важко працюють, годують країну, а їхні діти державі дорого обходяться.

Цього року Волосківська школа ще не підлягає закриттю. За законом передбачене існування філій опорних шкіл. Чи маєте надію, що ваша школа залишиться філією опорної?

На жаль чи на щастя, у нашому районі ще не створена жодна опорна школа. Ми не знаємо, які зі шкіл, що знаходяться в найближчому до нас мікрорайоні, будуть опорними. Відповідно, чи зможемо ми бути філією опорної школи – не відомо. Щоб створити опорну школу, потрібно багато зусиль, але насамперед знову ж таки великі кошти. Якщо школу тільки назвати «опорною» і звезти в неї дітей із найближчих сіл, а не забезпечити справді якісну освіту, то це призведе лише до руйнації освіти, насамперед сільської. І не тільки обирати директора на конкурсній основі, але і вчителів, тоді буде справедливо.  Щоб довозити дітей до опорної школи, потрібні відремонтовані дороги, потрібен цілий автопарк шкільних автобусів, їхнє технічне обслуговування. А це величезні кошти . Потрібно підходити виважено, не можна знищити те, що створювалося десятками років, поки не створили нове.  А я, як оптиміст, вірю, що школа буде в кожному українському селі, у якому є діти.

Користуючись нагодою, хочу переказати вітання всім  випускникам Волосківської загальноосвітньої школи І–ІІ ступенів. Ми всіх пам’ятаємо, любимо, пишаємося Вами.

Розмовляла Іванна АНТОНЮК