Острог та Розваж спільно провели у засвіти захисника Петра Нестерука

Синоптики прогнозують погожий день. Та всупереч прогнозам небо над Острогом похмуре й натягнуте, ніби з нього от-от поллються сльози.

У п’ятницю, 7 листопада Острозька громада перебувала у скорботі, проводячи в останню земну дорогу загиблого на фронті російсько-української війни Петра Нестерука.

Вранці майдан Свободи в Острозі буквально розцвів – домашні крихкі хризантеми, великі кулі магазинних квітів, кошики зі синьо-жовтими суцвіттями. Десятки острожан принесли квіти на прощання з полеглим захисником. Ось звучать сирени автомобіля супроводу – присутні щільним рядом уклякають на коліна. Поліційна машина в’їжджає під прапори, не вимикаючи сигналів. Сирени розривають тишу.

Хвилини пошанування – і кортеж прямує до Свято-Богоявленського собору міста. Рух вулицею Князів Острозьких раптом виявляється паралізованим – так багато охочих помолитися за упокій воїна прямує до храму.

«Загинув… не встиг… загинув», – долітають обірвані фрази.

У Свято-Богоявленському соборі за упокій невинно вбитого воїна Петра Нестерука молилися рідні, побратими, церковний хор, шість священників УПЦ на чолі з благочинним Олександром Максимюком та всі присутні.

Після богослужіння траурна хода рушила на майдан Свободи, де відбувалася громадська панахида.

Під звуки композиції «Плине кача», що стала символом прощання зі захисниками, траурна хода ввійшла на площу. Її зустріли навколішки і містяни, і представники влади – секретар, в.о. голови Острозької міської ради Костянтин Кирилюк, його заступники Олександр Харчук та Марія Подгородецька, керуюча справами виконкому Острозької міськради Ліна Гуріна. Був серед присутніх і заступник міськголови Тарас Хмарук.

Духовий оркестр ЦКДТ (керівник Сергій Бережнюк), який традиційно супроводжував похоронну процесію, виконав Гімн України. Військові припідняли прапор.

«На одного героя стало більше. Ми вкотре маємо приклад подвигу наших земляків, які віддали своє життя за нашу державу, за нашу незалежність, за те, щоб кривавий чобіт окупанта не топтав наше відносно мирне місто», – сказав на початку літії Олександр Максимюк.

Священник також говорив, що ми не маємо забути всіх полеглих синів і дочок України, повинні згадувати їх у молитвах і під час загальнонаціональної хвилини мовчання. Отець також зазначив, що як християни ми повинні простити ворогів, але як українці ніколи не повинні забути завданого нам болю та горя.

«Низький уклін батькам Володимиру і Марії, дружині, синам і донькам нашого героя, усій родині, яка переживала, яка допомагала і буде допомагати нашій армії. Але сьогодні війна для Петра закінчилась. Він іде у вічність. І ми помолимось за нашого героя, щоб Господь оселив його в оселях праведних. Вічна пам'ять усім загиблим за нашу державу», – зазначив насамкінець отець Олександр.

Звучали молитви і піснеспіви.

Зі слова співчуття до родини звернувся очільник громади Костянтин Кирилюк, який коротко розповів про Петра Нестурука.

Петро Володимирович народився 18 липня 1986 року в селі Розваж. Навчався в Розвазькій загальноосвітній школі. Після закінчення школи вступив до Рівненського інженерного технікуму, де здобув фах електрика. Після навчання працював за кордоном.

«Петро був людиною зі золотими руками, вправним майстром, який умів полагодити все, що потребувало турботливих рук і доброго серця. Завжди допомагав людям, ніколи не відмовляв у підтримці. У 2007 році Петро одружився. З квітня 22-го року Петро Володимирович був призваний до лав Збройних сил України, ставши на захист рідної держави від російської агресії. Під час служби проявив себе як сумлінний, відповідальний воїн. За старанність і сумлінне виконання службових обов'язків був нагороджений грамотою командування у військової частини. Навіть на війні Петро залишався добрим і людяним, рятував і підгодовував безпритульних тварин. Мав велике серце, сповнене любові до всього живого», – розповів Костянтин Миколайович.

У загиблого героя залишилась дружина, мама, батько, сестри та брат. який також боронить Батьківщину у лавах Збройних сил України.

Костянтин Кирилюк і Ліна Гуріна поклали квіти до домовини, уклякши на коліна.

Зі загиблим захисником прощалася громада. А коли траурний кортеж рушав із майдану, присутні – зокрема й родина полеглого, уклякли на коліна.

У супроводі поліційного авто зі сигнальними маячками й сиренами траурна колона поїхала до Розважа. У рідному селі на отчому подвір’ї Петра Нестерука також лунали заупокійні молитви. Звідти до сільського цвинтаря домовину на руках несли бойові побратими.

На кладовищі Петрові Нестерукові були віддані останні почесті, а родині передали прапор України як символ держави, яку до останнього подиху боронив воїн.