Танцювали лелеки, відлітала душа: в Острозі похоронили добровольця Андрія Бриненка

Четвер. В Острозі метушливо і людно – базарний день. Небо ясне і сонячне. Чи не вперше над містом танцюють лелеки, які повернулися з ирію. Тільки майдан Свободи стишений і сумний – сотні людей чекають прибуття траурного кортежу з тілом полеглого Андрія Бриненка.

Останню земну шану воїнові-добровольцеві віддавали 20 березня.

Вранці міста й села Рівненщини зустрічали 45-річного Андрія Бриненка навколішки і з численними прапорами. Чорне авто, яке везло воїна на щиті, супроводжував поліційний автомобіль і легковики з національними стягами.

На майдані Свободи в Острозі були розгорнуті синьо-жовті прапори й стяг міста. Звучала пісня-реквієм «Плине кача». Дорогу встеляли живими квітами…

Після прощання вдома траурна хода в супроводу духового оркестру ЦКДТ (керівник Сергій Бережнюк), духовенства, хору, рушила до Свято-Миколаївського храму ПЦУ. Там за спочинок полеглого Андрія Бриненка молилося четверо священників на чолі з благочинним, настоятелем Юрієм Лукашиком.

Після заупокійного богослужіння отець Юрій звернувся до присутніх із проповіддю та словами співчуття.

«Сьогодні знову до нашої громади повернувся воїн, який загинув захищаючи державу, нашу Україну. Бог дав життя людині для того, щоб людина прожила на землі, і прожила щасливо. У Новому заповіті ми читаємо, що, коли хтось проливає людську кров, обов'язково Господь заплатить це. І в народі складене таке прислів’я: «Кров людська – не водиця, її проливати не годиться». Коли Господь дав життя, ніхто не має права його забрати. Але тут ми бачимо, як сталося із нашим воїном…» – сказав священник.

Ще отець Юрій говорив, що полеглий воїн мав чудову дружню родину – батьків, дружину, дітей, надзвичайно хотів жити. Священник наголосив, як багато болю могли б висловити дитячі сльози, якби мали голос.

«Якби не було таких як Андрій та інші воїни, ворог прийшов би до кожного з нас у будинок, наставив би зброю, забрав би і сплюндрував би. Тоді ми відчули б, що таке ворог. А так завдяки Андрію, завдяки таким захисникам, як він, ми бачимо схід і захід сонця, маємо затишок у наших оселях», – міркував священник.

Отець Юрій підкреслив, що жаль, що мало людей приходить, щоб віддати шану, щоб розділити з родиною це велике горе.

«Колись війна завершиться, і ці воїни достойно будуть вшановані і на граніти, і будуть вшановані в історії», – підсумував священник.

Після прощання рідних і близьких військові на руках винесли труну надвір. Прозвучало Євангеліє. Тоді траурна хода, як і зазвичай, у супроводі поліційного автомобіля, священників, духівництва, хору та родини рушила на майдан Свободи, де відбулася громадська панахида.

Траурну ходу присутні зустріли, опустившись навколішки.

Звучала пісня «Плине кача», яка вже більше десяти років – від Революції гідності – символізує прощання з патріотами, захисниками, активістами, волонтерами. Звучав звукозапис вірша про полеглого героя, який продекламував режисер та актор Острозького народного театру Микола Кінах.

Пролунав Гімн України. Був припіднятий прапор. Звучали заупокійні молитви і піснеспіви.

Зі словами співчуття від імені Острозької громади до присутніх звернувся заступник міського голови Олександр Харчук.

«Шановна громадо, ми зібрались сьогодні тут, щоб віддати останню шану загиблому у війні з московським окупантом герою Андрію. Він, захищаючи українську державу, захищаючи український народ, захищаючи кожного з нас, віддав найдорожче, що мав, – своє життя. Герой Андрій міг не служити у Збройних силах України, він мав усі підстави бути поруч зі своєю родиною і своєю сім'єю. Але він обрав інший шлях – шлях героя – і з перших днів війни зі зброєю в руках пішов на захист того, що він любив, у що він вірив», – сказав Олександр Харчук.

«Зараз, дорогі наші острожани, підійдемо, вклонимося нашому захиснику, віддамо йому шану за те, що він боронив нашу Україну», – сказав отець Юрій Лукашик.

Олександр Харчук і керуюча справами виконкому Острозької міської ради Ліна Гуріна поклали до домовини квіти. Після цього розпочалося громадське прощання.

Завершилося поховання на Новому цвинтарі Острога. Там відбулася літія. Прощалися найрідніші. Під звуки славня родині передали прапор України як символ держави, яку до останнього подиху боронив полеглий Андрій Бриненко.

На цвинтарі також були дані залпи на честь полеглого, утишивши на кілька митей весняних пташок і весь світ у скорботі…

Острозька міська рада розповіла, що Андрій Валентинович Бриненко народився 15 лютого 1980 року в місті Острог. Він був людиною, чиє життя стало прикладом мужності, самопожертви та любові до Батьківщини. Андрій  навчався в Острозькій ЗОШ №1.  З юних років він проявляв себе як активна та цілеспрямована людина, виявляв любов до спорту, зокрема баскетболу, тренувався в Острозькій спортивній школі.

У дорослому житті Андрій працював будівельником, заробляючи на життя як в Україні, так і за її межами.

Уже на другий день повномасштабного вторгнення Андрій Бриненко добровільно став на захист Батьківщини. 

15 травня 2023 року Андрій був нагороджений відзнакою Головнокомандувача ЗСУ — нагрудним знаком «Золотий Хрест», що стало свідченням його героїзму на полі бою.  Також, був  відзначений почесним  нагрудним знаком «Ветеран війни – Учасник бойових дій».

Загинув 15 березня 2025 року внаслідок ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання в Харківській області.

У воїна залишилася родина та сім'я, у якій виховували трьох неповнолітніх дітей.