І понесли солдата на руках: в Острозі похоронили Владислава Терлецького

Острог, Рівненщина та вся Україна провели в останню земну дорогу військовослужбовця Владислава Терлецького.

Зі захисником прощалися в четвер, 13 березня.

Вранці того дня прибуття траурного кортежу в Острозі на майдані Свободи очікували сотні людей. Небо проблискувало сонцем. Площа сумно майоріла синьо-жовтим – прапорами і квітами.

Чорне авто, яке везло Владислава Терлецького на щиті, супроводжувала поліційна машина з сиренами та легковики під прапорами. Уздрівши кортеж, люди уклякали на коліна, а під колеса траурного авто летіли квіти.

Після символічної зупинки під прапорами на майдані Свободи, траурна колона поїхала до вулиці Старостинської. Там упродовж двох годин зі загиблим прощалися рідні і близькі. Опісля траурна хода в супроводу священників ПЦУ, церковного хору й духового оркестру ЦКДТ (керівник Сергій Бережнюк) рушила до Свято-Миколаївського храму міста. Там за упокій загиблого у Царстві небеснім молилося вісім отців на чолі з благочинним церков ПЦУ на Острожчині, настоятелем Юрієм Лукашиком.

Після заупокійного богослужіння зі словами співчуття і розради до присутніх звернувся отець Володимир Шевчук.

«У теперішній час смутку, болю, ридання прощається громада, дружина, матір із дорогою для них людиною – воїном-героєм новопредставленим Владиславом. Він, захищаючи нас, нашу державу поклав своє життя перед престолом Божим. Напевно, немає слів, щоб розрадити матір, дружину, дитину, родину і громаду, бо всі пам’ятають Владислава, його вчинки, його любов до своєї держави і відповідно до цього історичного міста Острога», – сказав священник.

Отець Володимир також говорив, що кожен воїн, захисник України, несе свій терновий вінець, терпить негаразди і біль – і все через примху однієї людини, президента Росії.

«Господь кличе кожного до себе різними шляхами. І шлях воїна Владислава полягав у тому, що він поклав життя, проявляючи любов до кожного з нас. Нехай же Господь по наших молитвах оселить його душу у лоні Авраама, Ісаака і Якова, де нема вже ні журби, ні зітхання, а життя тільки вічне і блаженне», – сказав отець Володимир.

Після богослужіння траурна хода рушила на майдан Свободи, де відбувалася громадська панахида. Її супроводжували сумні мелодії у виконанні духового оркестру і піснеспіви церковного хору.

Увесь час від прощання у храмі до погребіння з неба накрапав дощ. Люди шепотілися, що весь світ плаче за вбитим…

Це центральній площі міста лунала пісня, що стала символом прощання з активістами і воїнами, «Плине кача». Духовий оркестр виконав Гімн України.

У звукозаписі лунав сумний вірш, який декламувала методистка ЦКДТ, артистка Острозького аматорського театру Наталія Ясінська. «І понесли солдата на руках в останню його пройдену дорогу… Він воював за нашу Україну, за майбуття, що квітне в діточках», – говорила з-поміж іншого дикторка.

Плакали всі.

Після короткої заупокійної літії і піснеспіву «Вічная пам’ять» до мікрофона підійшов заступник острозького міського голови Тарас Хмарук.

Тарас Віталійович розповів про загиблого Владислава Терлецького, відзначивши, що у липні захисникові мало б виповнитися 32 роки.

«2021 року Владислав вступив до лав Збройних сил України. Як тільки розпочалося повномасштабне вторнення, активно розпочав виборювати нашу з вами незалежність, відстоювати суверенітет нашої країни. Водночас він зарекомендував себе не тільки як справжній патріот України, але як люблячий чоловік. Одружившись, Владислав став справжнім батьком для дитини своєї дружини проявив себе як самовідданий відповідальний люблячий батько. Я добре знав Владислава і переконаний, що острожани завжди пам'ятатимуть його як дуже добру чуйну людину, людину слова, людину честі», – наголосив Тарас Хмарук.

Промовець також підкреслив, що полеглий Владислав Терлецький був дуже світлою і життєрадісною людиною, що видно навіть із портрета, обраного для некролога.

«Наш земляк для нас залишається справжнім прикладом мужності, самовідданості і справжньої віри в незалежну Україну. Дорога родино героя Владислава, прийміть щирі співчуття від нашої громади! Герої не вмирають, вони будуть жити вічно у наших серцях», – підсумував Тарас Хмарук.

Він та керуюча справами виконкому Острозької міської ради поклали до домовини квіти від імені всієї громади.

 «Зараз настав час щоби  ми прийшли і низько поклонилися нашому захиснику, який загинув за нас усіх», – закликав отець Юрій Лукашик.

Під звуки «Плине кача» з полеглим прощалися острожани й побратими, уклякаючи на коліна й покладаючи квіти… Плакала родина. Від одного погляду на сльози сина ридав майдан…

На сайті Острозької міської ради розповіли, що Владислав Вадимович народився 30 липня 1993 року у Острозі, де провів своє дитинство і отримав перші знання. Закінчивши Острозьку гімназію, він продовжив навчання у Чернівецькому технікумі залізничного транспорту, де отримав фах техніка-механіка з обслуговування та ремонту автомобілів і двигунів.

Отримані знання він успішно застосовував у професійній діяльності, працюючи в Острозькому вищому професійному училищі.

У 2021 році він підписав контракт зі Збройними Силами України і з початком повномасштабного вторгнення продовжив службу у військовій частині А0108. Він виконував завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності Країни і обіймав посаду електрика відділення інженерних конструкцій.

7 березня 2025 року Владислав Терлецький героїчно загинув під час виконання бойового завдання на Харківщині внаслідок ворожого обстрілу.

Полеглий нагороджений медаллю «Ветеран війни».