Війна здоганяє і забирає: в Острозі похоронили військового Олексія Мартинюка

Острог попрощався з Олексієм Мартинюком. Військовий помер, перебуваючи вдома, одужуючи від поранень.
Родина і все місто прощалися зі захисником 14 січня.
Спершу відбулося прощання вдома у воїна. За спокій його душі молилися отці Української православної церкви. Після заупокійних молитов і прощання траурна колона з поліційним автомобілем супроводу, хоругвами, духовим оркестром Центру культури, дозвілля і туризму виконкому Острозької міської ради (керівник Сергій Бережнюк) рушила до Свято-Богоявленського храму. Там за заупокійне богослужіння провело шестеро священників УПЦ на чолі з благочинним церков краю Олександром Максимюком.
Після богослужіння на майдані Свободи провели громадську панахиду.
Острожани та гості міста зустрічали траурну ходу з тілом померлого навколішки, були приспущені прапори, пов’язані чорними стрічками.
На майдані Свободи звучала пісня-реквієм «Плине кача», сумний вірш про материнське горе.
Священники молилися за упокій померлого у Царстві небеснім.
«Через сорок днів буде рівно три роки, як кривавий кремлівський диктатор хотів поневолити наш народ. Але завдяки таким синам і донькам, які не жаліють ні здоров’я, ні життя, ми можемо спокійно, але зі сльозами на очах, зустрічати святі вечори, збиратися з родинами і знати, що ми ще можемо відносно спокійно тут жити. Але там, де побував Олексій, нам ніколи не побувати. Те, що він пережив, те, що він бачив, те, що він витерпів, назавжди залишилося в його серці. На жаль, жнива війни збирають свої скорботні врожаї. І поки ми тут, там, на гарячому сході, гинуть найкращі наші сини й доньки. Завдяки їхній жертовності, таких захисників і захисниць як новопреставлений воїн Олексій, наш земляк, у нас відносний мир і спокій…», – сказав Олександр Максимюк у своїй проповіді.
Священник також говорив про Олексія Мартинюка, його бойовий шлях і нагороди, зокрема орден «За мужність», закликав молитися за нашу перемогу.
Зі словами співчуття до родини звернувся острозький міський голова Юрій Ягодка.
«Олексій був мужнім воїном, доброю людиною. Він був відповідальним. Я пригадую останні часи: коли він був на реабілітації і мав можливість бути в Острозі, приходив сюди попрощатися з полеглими захисниками. Пригадайте, він був із милицями, з пораненою ногою. За можливості завжди був тут на майдані, щоби провести в останню путь героїв. І він такий самий герой. Його серце не витримало, бо це найважчий труд, який може бути в житті людини – воювати», – підкреслив Юрій Ягодка.
Очільник громади також наголошував на тому, яких важких випробовувань зазнають воїни на фронті, як це відображається на їхньому здоров’ї; традиційно закликав краян підтримувати родини захисників і молитися за спочилих воїнів.
Юрій Ягодка та його заступниця Олеся Кашуба поклали квіти до домовини з тілом Олексія Мартинюка.
Після прощання присутніх траурна колона вирушила на цвинтар. Там воїна похоронили на Алеї героїв із усіма належними почестями.
На сайті Острозької міської ради розповіли, що Олексій Мартинюк народився 31 березня 1986 року в селі Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Після закінчення Острозької ЗОШ № 1 вступив до Національного університету «Острозька академія», де обрав спеціальність «Документознавство».
Завершивши навчання в академії, Олексій Данилович деякий час працював у науковій бібліотеці цього закладу, проявляючи відповідальність та професіоналізм у своїй роботі.
У 2019 році Олексій вирішив віддати свій обов’язок Батьківщині та пішов служити за контрактом. Віддано та з гідністю виконував свої обов’язки, захищаючи свободу та незалежність України. За час служби отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня.
12 січня 2025 року Олексій Мартинюк помер.