Скорботна дорога через дві області: похоронили Руслана Поліщука, військового з Острога

Рівненщина та Хмельниччина об’єднані спільною скорботою. У четвер, 3 жовтня, в Острозі та в селі Лозичне Шепетівського району прощалися з військовим Русланом Поліщуком на псевдо «Елвіс».
Руслан Поліщук народився на Хмельниччині. Навчався в Острозькій академії. Тут одружився, мешкав із родиною в Острозі. Тож саме в Острозькій громаді спершу відбулося прощання з воїном.
Уранці в обумовлений час сотні людей прийшли на майдан Свободи. Було багато прапорів і квітів. Попри те, що прибуття траурного кортежу «На щиті» затрималося, ніхто не розходився. Ба більше – людей прибувало. У тихих розмовах згадували Руслана Поліщука – доброго, щирого, турботливого, справедливого й талановитого…
Коли здаля почулися звуки сирени поліційного автомобіля супроводу, люди, як і зазвичай, уклякали на коліна якнайближче до проспекту Незалежності. Лунала пісня-реквієм «Плине кача». Під колеса траурного кортежу летіли квіти. Терпко пахло хризантемами. Похмуре небо проблиснуло сонцем, щоб невдовзі заплакати…
Прибувши до міста, траурний кортеж попрямував додому до загиблого. Там відбулося коротке прощання рідних. Опісля в супроводі духового оркестру Центру культури, дозвілля та туризму виконкому Острозької міської ради (керівник Сергій Бережнюк), церковного хору процесія рушила до Студентсько-викладацького храму преподобного Федора Острозького, що діє при НаУОА.
Від арки Острозької академії до самого храму полеглого Руслана Поліщука навколішки зустрічали викладачі, працівники та студенти вишу.
У храмі настоятель отець Василь Жуковський, благочинний церков ПЦУ на Острожчині Юрій Лукашик та ще троє священників із громади провели заупокійну літію.
Коли наприкінці служби лунав піснеспів «Вічна пам’ять», родина, а слідом і всі присутні в храмі, опустилися на коліна, ушановуючи загиблого.
Зі словами співчуття до присутніх звернувся отець Василь Жуковський.
«Дорога родино, батьки, діти, дорога академічна родино, усі кого зібрала сьогодні ця сумна подія!.. У словнику української мови немає слів, щоб утішити матір, дружину, дітей, щоби заспокоїти згорьовані серця, щоби висушити сльози з очей. Клята війна, розв'язана рашистською Росією, забрала життя ще в одного члена нашої академічної спільноти, випускника економічного факультету, прекрасного фахівця, творчої підприємливої людини, майстра на всі руки, люблячого чоловіка, чуйного батька, прекрасного сина Руслана Поліщука», – сказав Василь Жуковський.
Священник також наголосив, що загиблий – це 26-та за ліком утрата серед студентів, викладачів і випускників Острозької академії.
«Коли темна російська орда в лютому 2022 року посунула на Україну, Руслан не мав варіантів – він сміливо пішов на захист нашої держави, не маючи бойового вишколу і досвіду. Але він проявив чудеса героїзму повсюди, де перебував, за що був удостоєний звання сержанта. Усюди, де він перебував, він героїчно боровся з рашистськими агресорами, захищаючи свій дім, свою родину, своїх дітей, свою сім'ю» – підкреслив Василь Жуковський.
Також священнослужитель цитував Євангеліє від Івана: «Ніхто більшої любові немає над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх».
«Дитино, сину мій, який ти гарний.. Не вірю, не вірю, що тебе не побачу!..» – голосила матір захисника.
Від цих примовлянь помітно сивої жінки присутні заходилися новими й новими хвилями плачу.
До присутніх у храмі також звернувся ректор-засновник Острозької академії.
«Сьогодні ми прощаємося з нашим найкращим спудеєм, випускником. Сьогодні ми прощаємося зі справжнім інтелігентом, героєм, який віддав найцінніше – своє життя – за родину, за академію, за Острожчину, за Україну. Важко зрозуміти, чому на цій війні гинуть найкращі. А нам залишається пам’ять…», – сказав Ігор Пасічник.
Ігор Демидович висловлював співчуття родині, яка тісно пов’язана з Острозькою академією. Говорив, що Руслан Поліщук назавжди ввійшов до пантеону слави вишу, що про нього берегтимуть добрі згадки, примножуватимуть пам’ять та вшановуватимуть його подвиг.
Відбулося прощання. До домовини покладали синьо-жовті хризантеми, а також соняшники – новітній символ пам’яті загиблих захисників України.
Після того траурна хода рушила проспектом Незалежності на майдан Свободи. Автівки зупинялися, водії виходили з транспортних засобів, перехожі вклякали на коліна.
На центральній площі для прощання з Русланом (Елвісом) зібралися сотні людей, тримаючи прапори, прапорці, квіти.
Назустріч траурній ході всі опустилися на коліна. В унісон до сліз присутніх накрапав дощ, якого того дня не прогнозували.
Оркестр ЦКДТ виконав Гімн України. Славень співало духівництво, церковний хор, усі присутні.
Участь у траурній події, крім мешканців Рівненської і Хмельницької областей, також узяли представники влади – острозький міський голова Юрій Ягодка та його заступниця з питань діяльності виконавчих органів Олеся Кашуба.
У своїй промові Юрій Ягодка схарактеризував полеглого Руслана Поліщука як доброзичливу людину, доброго друга, професіонала й надзвичайно талановитого письменника та художника.
«Руслан загинув як герой і пам'ять про нього в наших серцях залишиться назавжди», – сказав Юрій Ягодка.
Після прощання під «Качу» кортеж у пішому супроводі почесної варти рушив у напрямку Нетішина.
Похоронили Руслана Поліщука-Елвіса на рідній Хмельниччині.
У полеглого залишилася матір, дружина Олена, донька Іванна та син Роман.