В Острозі похоронили 26-річного воїна-добровольця, якого в Полтаві вбила російська ракета

Прапори і квіти. Квіти і прапори. І багато чорного. Таким був в Острозі день похорону 26-річного Олександра Равського.

Олександр Равський загинув 3 вересня внаслідок ракетного удару по Полтаві. Уранці 7 вересня захисник востаннє прибув додому. Воїна «на щиті» традиційно зустрічали на майдані Свободи в Острозі, прихиливши синьо-жовті прапори та стяг міста, ставши на коліна. Траурний кортеж супроводжувала не тільки поліцейська машина, як зазвичай, а й десяток автівок під синьо-жовтими й червоно-чорними прапорами.

На площі міста Олександра Равського зустріли десятки людей, чимало військових зі шевронами штурмових бригад, розвідувальних батальйонів або й без розпізнавальних знаків. Острожани вклякали на коліна не тільки в центральній частині міста, а й довгими вулицями мікрорайону Нове місто, де мешкав загиблий.

Після короткого прощання вдома траурна процесія рушила у Свято-Воскресенський храм. Там відбулася заупокійна служба, яку провели настоятель храму отець Віктор Земляний, благочинний церков УПЦ на Острожчині Олександр Максимюк та священники зі сіл краю.

Після богослужіння процесія в супроводу церковного хору та духового оркестру ЦКДТ знову рушила на майдан Свободи в центрі міста. Машини зупинялися. Перехожі опускалися на коліна. Продавці зі закладів торгівлі також виходили віддати шану воїнові.

Так само навколішки зустріли захисника присутні на центральній площі міста. Линула над містом «Кача». Звучав Гімн України. Священники відслужили коротку поминальну літію, звертаючись до Бога, щоб дарував убитому Царство Небесне.

У своєму слові священник Віктор Земляний дякував присутнім, які прийшли вшанувати загиблого, висловлював співчуття родині. «Не будьте байдужими до наших воїнів – живих, поранених, загиблих. Не будьте байдужими до їхніх сімей», – закликав отець Віктор.

«Я сьогодні дивлюся на батьків, на дружину… Тут ще стоять куми, дітей яких Олександр похрестив. Може, він хотів нести коровай на весілля. Але ворог… російська ракета прилетіла і його вбила. Пам’ятаймо про це! Найбільше вбиває байдужість. Коли ми перестанемо плакати, співчувати, приходити на похорони чи зустрічати їх із війни, ворог зможе нас перемогти. Але якщо ми будемо єдині, будемо любити один одного й підтримувати, то тільки так ми зможемо вистояти, перемогти й мати нашу незалежну Українську державу», – підкреслив священник.

Зі словами підтримки й співчуття до родини звернувся священник Олександр Максимюк, батько загиблого воїна Олександра Максимюка, який зазначив, що всі присутні на площі – обпалені війною чи безпосередньо, чи емоційно. Отець зізнався, що веде свій важкий відлік від дня, коли похоронив сина.

«Дорогі батьки, жодні слова не повернуть вам сина. І тільки молитва, і добра пам’ять про Олександра (це ім’я перекладається як «захисник людей») будуть підтримувати вас у найтяжчі хвилини. Повірте мені: серце ніколи не загоїть ту рану. І тільки молитва, у якій згадуємо всіх загиблих, усіх рідних і близьких, яких ми втратили на цій війні, дає можливість трохи заспокоїтися», – сказав отець Олександр.

Священник також висловив співчуття дружині Ользі, братові Василеві, батькам, закликав усіх підтримувати родини, які похоронили захисників.

Опісля до мікрофона підійшов Тарас Хмарук, секретар Острозької міської ради.

«Сьогодні ми прощаємося з героєм, з батьком, зі сином, із братом, із другом – з одним із найкращих прикладів сина української землі – з Олександром Равським. Сашко загинув 3 вересня під час ракетних обстрілів у місті Полтава. У сміливості, у любові до своєї батьківщини наш земляк є справжнім прикладом для нас», – сказав Тарас Віталійович.

Він також зазначив, що полеглий Олександр Равський народився 1998 року в Острозі, навчався в міській школі №1, Нетішинському професійному ліцеї. Працював слюсарем, згодом вступив до лав Національної поліції. 27 лютого 2022 року він став добровольцем і потрапив на фронт російсько-української війни.

«На службі в Збройних силах наш герой проявив себе максимально результативно, що підтверджено неодноразовими нагородами. Зокрема, 2023 року Олександра Сергійовича нагородили нагрудним знаком Міністерства оборони України за зразкову службу. Сашко з прекрасної родини. Він був дуже світлою, теплою, сильною, людиною. Людиною честі, людиною слова. У пам'яті острожан він назавжди залишиться усміхненим», – сказав Тарас Хмарук.

Від громади секретар міськради і керуюча справами виконкому Острозької міської ради Ліна Гуріна поклали до домовини кошик зі синьо-жовтими квітами. Тарас Хмарук також прихилив коліна перед матір’ю загиблого захисника.

Після цього розпочалося прощання. Коли всі охочі віддали останню шану Олександрові Равському, висловили співчуття родині, траурна церемонія рушила на Нове кладовище. Там найближчі люди загиблого попрощалися з ним востаннє. Військові дали залпи зі зброї на честь воїна, а також передали родині синьо-жовтий прапор – символ держави…