Харківська письменниця привезла до Острога казки, «Волонтерські історії», «Оскара» і повість про перемоги

В Острозі з творчим візитом побувала харківська письменниця Людмила Охріменко.

У середу, 3 липня, в Острозькій центральній бібліотеці авторка презентувала свої найновіші книги, а також розповіла про творчість загалом і свій волонтерський шлях.

Розпочала захід бібліотекарка відділу обслуговування ОЦБ Валентина Ліщук, яка представила гостю, коротко перерахувала її досягнення та книги, а також нагадала, що Людмила Охріменко не вперше зустрічається з читачами в Острозі – перший візит письменниці відбувся у вересні 2022 року.

Своєю чергою, Людмила Охріменко відзначила, що нині говоритиме не тільки про свої найновіші книги «Волонтерські історії (2014–2022)» та «Люлечки – дарувальники снів», а й про інші, давніші видання, історію їх створення, прототипів героїв тощо.

«До 2014 року я взагалі не пропагувала своєї творчості, уважаючи її чимось на кшталт вирощування орхідей чи вишивання хрестиком – хобі. Людина у вільний час любить щось робити. Я любила писати книжки. А після 2014 року життя моє змінилося кардинально, тому що почалася війна. Для мене вона почалася саме тоді в повному обсязі, бо я почала виїжджати на передову й уже 2014 року дуже добре усвідомила, з ким і чим ми маємо справу. І розуміла, що, якщо не я, то від мого Харкова не залишиться нічого – Росія 24 кілометри по прямій, ракета летить 42 секунди», – розповіла на початку зустрічі письменниця.

Те, що Людмила Охріменко бачила на лінії зіткнення, значно вплинуло на неї та закарбувалося в письменницькій пам’яті.

«2014 року я повернулася до своєї мови, бо доти я читала, писала і говорила російською. Я жила спочатку в Криму, потім у Харкові, а це російськомовні території. Але зараз це змінилося», – каже авторка.

Перша українськомовна книга Людмили Охріменко – «Волонтерські історії», яка має кілька перевидань. Зокрема, до видання 2023 року, яке вже називається «Волонтерські історії (2014–2022)» увійшло кілька оповідок із найпершої версії книги та нові розповіді. 

«Це книжка присвячена подіям і волонтерству після 24 лютого 2022 року, бо і волонтерство змінилося, і ми змінилися. Говорімо чесно: 2014 року не всі зрозуміли, що це за війна. А після 24 лютого ми всі зрозуміли, усі стали дотичні», – уважає авторка.

Людмила Охріменко також додала, що «Волонтерські історії (2014–2022)» ще присвячені деокупованим Харківщині та Херсонщині. 

«Я ніколи не розповідаю трагедій. Ми, люди, які не були в окупації, сприймаємо окупацію через два вектори – це або героїзм, або зрадництво. Але є ще бік, який ми не знаємо і не можемо уявити. В окупації треба прожити день. Кожен день. І так місяці. І не відомо, як довго», – каже авторка.

Людмила Охріменко розповідала, що чула від людей, які пережили окупацію: як не було зв’язку, інформація тільки російська – «Харків узяли, Київ майже взяли, російські війська під Львовом…», а люди, ризикуючи всім, виїздили на пагорби, щоб дізнатися правду… Авторка додала: саме те, як виживали люди, що відчували, було їй найцікавішим. Саме ці розповіді лягли в основу книги.

Книга «Волонтерські історії (2014–2022)» відзначена першою Всеукраїнською літературною премією Миколи Томенка «за найкращу коротку прозу на соціально значиму тематику».

«Мені приємно, що люди оцінили моє художнє слово, що оцінили саме волонтерські історії. Про військових і від військових зараз дуже багато літератури – і художньої, і щоденникової, і документалістики, і окопної прози. А від волонтерів і про волонтерів книг мало – в Україні всього три, а ця четверта», – сказала авторка.

Наступною авторка презентувала книгу «Муха в окропі на окупованій території». У ній ідеться про трьох подруг, яких війна розділила, бо одна за Україну, друга – за Росію, а третій «какая разніца». Письменниця ставить питання, чи об’єднає назад подруг потреба врятувати життя українських воїнів?

Крім того, острожанам книга може бути цікавою тим, що в ній уміщено фрагменти історії княжни Гальшки Острозької.

Далі авторка перейшла до книг, написаних не про війну. Спершу Людмила Охріменко розповіла про свою першу дитячу книгу «Люлечки – дарувальники снів».

«Я думала: ну написав ти текст, немає нічого страшного. Але є ще інша історія – художник і видавець…», – зізналася авторка, розповівши, що прагнула саме живих ілюстрацій і змогла довірити оформлення тільки третій художниці.

У дитячій книжці «Люлечки – дарувальники снів» мовиться про родину Люлечок, у якій тато – художник, мама – казкарка, а найстарша донечка має крилатий рюкзачок, у якому з казок і малюнків стають чарівні сни… Основа видання – казки, які Людмила Охріменко вигадувала для власних дітей.

«Ця книжка дуже бойова. Коли була готова серединка й палітурка, друкарню, у якій її мали зшити, розбомбили. Усьоме. Попри це, книжка за тиждень була готова», – розповіла авторка.

Друга з  презентованих «невоєнних» книг – «Далека блакитна далечінь».

«Дуже особлива для мене книжка. Напевно, 40% сюжету, думок і переживань – з мого життя. Тому я дуже по-особливому до неї ставлюся. Вона мала іншу робочу назву – «Вигул скелетів зі шафи». Мені шалено дошкуляли ті скелети. Я вже досить доросла людина, яка багато переосмислила в житті. Я дивлюся на тих скелетів і думаю: як же я колись могла так учинити чи сказати, чи подумати про невинну людину? І мені дуже захотілося з тими скелетами розібратися», – сказала пані Людмила.

Повість розповідає про семирічну Софійку, її батьків і бабусю «Святу Марію», виклики й  випробовування дівчинки, у якої попереду «далека блакитна далечінь». Крім того, у книзі є й оповідання, поєднані з повістю спільною темою перемог…

На завершення зустрічі Людмила Охріменко розповіла про книгу «Оскар».

«До мене звернувся офіцер із проханням розповісти історію його життя. Він мені спочатку не сподобався – статний, чистенький. Я його ідентифікувала як штабного. Але виявилося, що він спецпризначенець – розвідник. І він написав про себе десять речень і більше нічого повідомляти не хотів. А зробити з десяти речень 284 сторінки тексту, скажімо, не так просто. Не просто, бо він, по-перше, кримський татарин, по-друге, мусульманин, по-третє, розвідник», – розповіла авторка.

Людмила Охріменко працювала над книгою сім місяців, вивчаючи мусульманство, традиції і побут кримських татар, особливості операцій спецпризначенців. З-поміж її консультантів, зокрема, був колишній командир розвідки батальйону «Айдар», чинний офіцер Григорій Сіваченко, низка інших військовослужбовців.

«Це перша книжка, яку я написала не про себе, написала не про жінку, написала про людину, яку ніколи в житті не бачила, досвід, культура, світогляд якої мені абсолютно протилежні», – зізнається письменниця.

 Роман «Оскар» визнаний найкращим романом на воєнну тематику міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова-2021». Сама авторка каже, що пишається цією відзнакою, але була досить здивованою. Урешті, саме після «Оскара» і його тріумфу на «Коронації», – зізнається пані Людмила, – вона відчула себе «справжньою українською письменницею».

В Острозі Людмила Охріменко розповіла, що написала другу книжку на замовлення – тепер про жінку, одну зі захисниць «Азовсталі».

«Я дуже довго вибирала героїню. Урешті повернулася до неговіркої спокійної жінки. Її звати Тетяна Теплюк. Вона живе в місті Васильків Київської області. Вона пройшла «Азовсталь», Оленівку і Таганрозьку в’язницю. На момент виходу з полону пані Тетяні, бойовій медикині полку «Азов», виповнився 71 рік! Вона в 63 роки пішла доброволицею…» – розказує Людмила Охріменко.

Наразі рукопис розглядають на одному з конкурсів, тому видання трішки призупинилося – до оголошення результатів.

Від імені острожан письменниці дякували за теплу зустріч директорка ОЦБ Ірина Покотило, бібліотекарка і ведуча Валентина Ліщук, директорка Центру культури і дозвілля виконкому Острозької міської ради Тетяна Довга, очільниця відділу культури, туризму і дозвілля Олена Феленюк. Промовиці підкреслювали надзвичайну простоту й життєвість книг пані Людмили, говорили про те, що їх варто прочитати людям різного віку та з різних регіонів, дякували за візит і запрошували приїхати з новими книгами.

Після зустрічі всі охочі могли придбати книги Людмили Охріменко. Вторговані кошти передадуть волонтерам.