Без них неможлива Україна: захисники «Азовсталі» презентували в Острозі книгу та виставку про побратимів

В Острозі, на території нового корпусу Національного університету «Острозька академія», упродовж певного часу буде розміщена пересувна виставка «Очі Маріуполя».

Однойменну книгу та виставку презентували 6 червня. На зустріч зі студентами НаУОА та всіма охочими завітали оборонці Маріуполя Дмитро Козацький (позивний Орест) та Валерія Суботіна (Нава), а також письменниця, авторка проєкту «Очі Маріуполя» Анастасія Дмитрук.

«Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, я постійно шукала, як можу бути корисною в ситуації, яка склалася. Пам’ятаю, тоді, коли кільце навколо «Азовсталі» зімкнулося і всі кричали до світу про порятунок захисників, мені написала мама одного військового – Максима Никонця. Це той хлопець, який у березні ішов пішки з Умані до Києва, бо хотів бути в когорті обраних, які полетять на підкріплення в Маріуполь. Він потрапив туди. І 14 травня загинув. І ось ця мама просила, щоб на своїх сторінках я написала про її сина, про його боротьбу – щоб інші почули, дізналися, допомогли. Потім написала ще одна мама… І з оцих історій, які самі йшли в руки, мені вдалося зібрати книгу. І це найменше, що я могла зробити», – розповіла письменниця Анастасія Дмитрук.

Авторка додала, що, збираючи ці спогади, фото, малюнки, листування, відкрила для себе не просто героїчних захисників, а непересічних особистостей. Загалом до книги ввійшло 106 історій оборонців Маріуполя.

«Ця книга дуже чесна, дуже щира. Вона зібрана з історій про оборонців Маріуполя, уривків листування, щоденників оборони. Тут є фотографії, ілюстрації, присвячені захисникам, мої вірші, які туди «вписують». Ця книга – наша спроба подякувати оборонцям Маріуполя за чин відваги і мужності. Своїм характером вони показали світові, що Україна стоятиме до кінця. Я вважаю, що вони зробили величезний внесок у те, що захід почав давати зброю і підтримувати нас», – міркує Анастасія Дмитрук.

Авторка додала, що наразі працює над оновленим виданням, яке, зокрема, присвятять і десятиріччю полку «Азов». У ньому буде ще більше світлин, історій і свідчень.

Дмитро Козацький у своїй промові підкреслив, що його головна місія – нагадувати про військовополонених.

«Переконаний, що виставка, яка діє в Острозькій академії, і книга, яку ви прочитаєте, будуть вас надихати. Сподіваюся, що вони мотивуватимуть вас, бо ви – найкраще майбутнє нашої держави. Оборонці зараз захищають це майбутнє, а ви будете його формувати», – сказав Дмитро Козацький.

З Дмитром (Орестом) погоджується Анастасія Дмитрук. 

«Допоки всіх захисників Маріуполя не повернуть із полону, без них неможлива перемога, неможлива Україна. Вони і є Україна. Це люди з характером, принципами, мужністю, цінностями. Нам треба докладати максимум зусиль на своєму місці, щоб нагадувати про них, боротися за них, як вони боролися за нас», – наголошує Анастасія.

Третя гостя Острозької академії Валерія (Нава) не тільки говорила про свій досвід військової служби, роботу прессофіцеркою, а й презентувала власну книгу  «Полон» – мемуари про річне перебування в російському полоні.

«Якщо говорити про «Азовсталь», там відбувалися не тільки жахи. Там був героїзм. Там були вчинки людей, які, мабуть, уже ніколи не будуть повторені, бо вони могли статися тільки там і в тих обставинах», – поділилася міркуваннями Валерія.

Розповідаючи про свою книгу, пані Валерія відзначила, що мала чималий досвід писати публіцистику, але дуже сумнівалася, що зможе створити справжню велику прозову книгу. Усе ж відзначила, що видання – це нагадування про всіх військових, хто досі перебуває в полоні, зокрема і їхній голос.

«Три місяці на «Азовсталі» ворог робив усе, щоб ми не могли говорити: проблеми зі зв’язком, немає світла. І коли навіть фактично не було висоток, нам доводилося вибиратися на верхні поверхи, щоб ви побачили якусь фотографію, прочитали кілька речень, щоб усвідомили: Маріуполь досі є, досі є живі люди, які чекають на порятунок, і наші воїни досі борються», – розповіла Валерія Суботіна про свою роботу на «Азовсталі» та мотивацію художньо осмислити й описати полон.

Авторка також додала, що поки перебувала у російських тюрмах, а її утримували в полоні майже рік, найбільше хотіла, аби звільнені побратими говорили, доносили правду про російські злочини, російський полон і справжні подвиги українських оборонців.

Друга частина зустрічі в Острозькій академії відбувалася у форматі «питання – відповідь». Присутні, а це були студенти й викладачі НаУОА, музейні працівники ДІКЗО, острожани, дякували захисникам за їхній подвиг і відверту розмову. Майбутні журналісти цікавилися особливостями роботи воєнних кореспондентів, як коректно писати про військовополонених, найбільш дієві посили для української та зарубіжної аудиторії тощо.

Своїми враженнями від зустрічі, презентованих книг і виставки ділилися в.о. обов’язків ректора НаУОА Ігор Пасічник і чинний помічник ректора з міжнародного співробітництва і фандрайзингу, новообраний очільник вишу Едуард Балашов.

«Герої цієї книги є прикладом титанів, української незламності, духу. Вдячний пані Валерії і панові Дмитру за те, що висвітлювали події, які відбувалися на «Азовсталі». Щиро сподіваюся, що ви будете співпрацювати з нашими студентами спеціальності «Журналістика», і вони зможуть зустрітися з вами ще неодноразово», – з-поміж іншого відзначив Едуард Балашов.

Книги «Полон» Валерії Суботіної і «Очі Маріуполя. Українські супергерої. Азовсталь» Анастасії Дмитрук поповнили бібліотечний фонд НаУОА. А пересувну однойменну виставку можуть оглянути всі охочі на подвір’ї Острозької академії.