«Стежки», якими ходили князі Острозькі: репортаж з мандрівного табору, який змінює світогляд

50 кілометрів шляху, випробування, історії краю та місцевих пам'яток, гутірки, орієнтування, лекції, навчання, а також нові знайомства, міцний командний дух, атмосферні ватри, польова їжа та єднання з природою – це про Мандрівний табір «Стежками князів Острозьких». Табір відбувся 23 по 27 травня на Острожчині та Здолбунівщині.
Поринула в таємничу атмосферу мандрів та насолодилась красою природи Рівненщини разом із учасниками та організаторами табору журналістка Район.Острог.
Проєкт втілила громадська організація «Центр суспільних перетворень» за фінансової підтримки Міністерства молоді та спорту України та за сприяння Рівненського управління у справах молоді та спорту Рівненської ОДА, Острозької міської ради, Державного історико-культурного заповідника міста Острог.
Про Мандрівний табір «Стежками князів Острозьких»
Мандрівний табір уже другий рік поспіль триває п'ять днів, тому учасники можуть наповну насолодитися таборовим життям. Цьогоріч табір об'єднав близько сотні молодих людей із різних куточків України (а це більше 10 областей). Також цього року долучилися до події військові, які проводили гутірки на таборі. З кожним роком до організації події долучається все більше й більше нових людей і саме вони назавжди стають «Стежківською родиною».
Мандрівний табір ще у студентські роки заснував голова ГО «Центр суспільних перетворень» Юрій Устимчук разом із однодумцями. У свій перший похід табір вирушив у 2015 році.
Табір має дві складові, вони ж і є ідейними цінностями щорічного походу, адже основна мета цього проєкту познайомити учасників із історією краю або збагатити знання про місцевість Рівненщини та вишколити практичні й теоретичні навички молоді.
Першою складовою табору є пішохідно-мандрівна, що ознайомить учасників із діяльністю УПА на півдні Рівненщини (зокрема двома важливими подіями):
Першою конференцією поневолених народів Європи та Азії 1943 року та найбільшою битвою УПА під Гурбами 1944 року. Ці історичні події заглиблюють до самих витоків роду Острозьких, включно з їхньою роллю в житті України та постатями, які дотичні до князів Острозьких (брати Наливайки, гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний, Герасим Смотрицький та інші).
Друга складова табору – вишкільна, що ознайомить учасників та допоможе відпрацювати навички тактичної медицини, орієнтування, основ альпінізму, тактики, управління дронами, навички виживання в екстремальних умовах та включає в себе проведення різноманітних практичних занять та навчально-розважальних інтерактивів.
«Стежками князів Острозьких» – це можливість на декілька днів вирватися зі звичного життя та поринути в атмосферу мандрів та середовище активних людей з усієї України. Це своєрідне випробування себе, багато історій, нові навички, які 100 відсотків будуть корисними в повсякденному житті, пізнавальні та цікаві заняття, нові друзі та спогади, які назавжди залишаться в серці», – зазначають організатори.
Офіційне відкриття табору «Стежками князів Острозьких»
Одинадцятий Мандрівний табір офіційно відкрили 23 травня в Острозі на Замковій горі. На заході були присутні учасники, гості, містяни та усі охочі. В офіційному відкритті табору взяли участь острозький міський голова Юрій Ягодка, секретар міської ради Тарас Хмарук, начальниця відділу проєктної та інвестиційної діяльності Ольга Стецюк, в.о. директора Державного історико-культурного заповідника Острога Андрій Брижук, засновник і натхненник табору Юрій Устимчук, власниця садиби зеленого туризму, яка прийматиме мандрівників, Людмила Франковська та інші.
Мовці говорили про історію «Стежок», мету його проведення, патріотичне виховання молоді, організатори згадували загиблих товаришів-стежківців, розповідали про історичні місця та маршрут, що очікує майбутніх стежківців.
Молодь долучилася до руханки перед початком мандрівки, учасники розбилися на рої та послухали традиційну промову проводу табору. Також звучав Гімн України та молитва.
Мандрівники зібрали свої наплечники та рушили у свою п'ятиденну подорож історичними місцями Рівненщини.
Читайте також: Більше ста юнаків і юнок рушило з Острога мандрувати «Стежками князів Острозьких»
Перший день табору – мандрівка у понад 30 кілометрів історичним краєм
Свято-Троїцький Межиріцький монастир
Першою історичною зупинкою мандрівників став Свято-Троїцький Межиріцький монастир. Це архітектурний ансамбль монастирських будівель 16-17 століття.
Монастир збудував князь Костянтин Острозький. Це найвеличніша зі збережених фундацій князів Острозьких. Монастир видніється здалеку та височіє над місцевими водоймами, тому його можна помітити навіть з території Острозького замку. Саме в цій святині знаходиться найрідкісніша ікона – Богородиці Одигітрії.
Новомалинський замок
Наступним перепочинком для учасників був Новомалинський замок. Замковий комплекс розташований на пагорбі, тож мандрівники мали змогу насолодитися краєвидами місцевості: ставка та колишнього замку.
Замок збудували ще у 14 столітті на пагорбі біля ріки Свитенька. Це був один із найгарніших та найбагатших замків на Волині за своїми колекціями та оздобленнями. Замковий комплекс багато перебудовувався за різних власників, особливо Малинських та Сосновських. Непоправної шкоди зазнав під час Другої світової війни, тож від нього лишилися лише руїни.
Буща – Дермансько-Острозький національний парк
Після тривалої дороги, передостанньою зупинкою для стежківців стало село Буща, що є територією колишнього Здолбунівського району. Село розташоване на лівому березі річки Збитинки, неподалік розташований Бущанський ботанічний заказник, а також частина заказника «Мізоцький кряж», які входять до складу Дермансько-Острозького національного природного парку. Завдяки своєму розташуванню парк є справжньою окрасою південної частини Рівненщини. У парку також можна побачити цікаву знахідку – урочище Пекло.
Тож мандрівники відпочили після довгої мандрівки, спеки та непростих, звивистих доріг, слухаючи гутірку про дерев'яну церкву Святого Архангела Михаїла. Церкву у 1858 році збудували коштом поміщика Адама Свейковського на місці утраченої дерев'яної церкви.
Батьківці
Крайньою зупинкою і місцем таборування для мандрівників стало село Батьківці. Маленьке село виглядає наче хутір, в якому 1955 року розташовувався штаб УПА-Північ. Це локація Зеленої садиби та місця, де учасники будуть жити наступні чотири дні. Велика територія вміщає величезне місце для ігор, гутірок, орієнтування, лекцій. Для відпочинку тут є дерев'яна бесідка, місце для розміщення палаток, на подвір'ї біля садиби облаштовані літній душ з туалетом, є криниця та літній будиночок.
Другий день табору – знайомство, тімбілдинги, таборова пошта
Учасники почали освоюватися на таборі: розпочали день із руханки, смачно поснідали, знайомилися та спілкувалися. Кожного дня до табору приєднувалися люди – «Стежківська родина», хтось приїжджав після навчання, а хтось після роботи. Кожен хотів долучитися до цьогорічної події, познайомитися з новими учасниками, а також, щоб відпочити та «перемикнутися» від буденних справ. Протягом дня стежківці навчалися ідеології на гутірках, тімбілдилися, а також навчалися складати наплечники правильно.
Також на таборі почала діяти Дошка оголошень – Таборова пошта, де кожен учасник міг написати свою записку, будь-які побажання, емоції, слова вдячності. На дошці висіла карта, на якій можна було побачити, хто з яких куточків України та поставити своє «сердечко» на мапі. Висіли й інші важливі замітки: про спонсорів, соцмережі учасників, проводу, організаторів та інформація про табір.
Ввечері на молодь чекала атмосферна ватра, знайомства, цікаві розмови та гарячий чай зі смаколиками.
Третій день табору – орієнтування, вишколи, лекція про мінну безпеку та посвята у Стежківці
Стежківці розпочали активно третій день табору: традиційна руханка, сніданок, розмови та планування дня. Свій вишкіл молодь почала з орієнтування, де на учасників чекали цікаві завдання та квест, в якому потрібно було віднайти всі точки на карті, бо ввечері на них чекали нагороди та смаколики за призові місця. Після смачного обіду учасники слухали лекцію про мінну безпеку від працівників рятувальної служби. Хлопці та дівчата дізналися про те, які види озброєння існують, як не потрапити під міну та уберегти своє життя та близьких від небезпеки.
Увечері провід табору нагороджував учасників за переможні місця в орієнтуванні. Також читали записки, які назбирали за два дні, а згодом на всіх чекав перегляд фільму під відкритим небом. Дивилися український фільм «Нескорений», знятий у 2000 році Олесем Янчуком. Молодь більше дізналася про упівців та діяльність головнокомандувача УПА Романа Шухевича.
Вночі учасників розбудив справжній Алярм – «Це Алярм! Виходимо швидко з наметів!»: всі зібралися на подвір'ї садиби, вишикувались у шеренгу та почали крокувати до лісу. Там на молодь чекав провід табору та ройові, в оточенні смолоскипів. Учасники виголосили традиційну промову, пообіцяли передавати пам'ять про стежки своїм дітям та онукам. Кожному учаснику, гостю, проводу та організаторам вручили посвідку, в тому що віднині вони тепер – «Стежківці».
Тренінги з тактичної медицини й відвідини могили Невідомим борцям за волю та Незалежність України – четвертий день
Сьогодні хлопці та дівчата вчилися рятувати життя один одному та закарбували ці знання на майбутнє. Протягом дня стежківці навчалися надавати якісну першу медичну допомогу, тренувалися накладати турнікети на пораненого, затягувати джгути, визначати місце й тип поранення й надавати собі допомогу самостійно. Лекцію та практичні заняття для молоді проводили тренери Наталія Повар, Юрій Повар та Олена Горська.
Після лекцій і занять із тактичної медицини стежківці впорядкували та вшанували могилу невідомим борцям-упівцям за Волю та Незалежність України. «Полеглим честь», «Героям Слава!», «Живих до бою кличе справа!» – такими закликами учасники вшанували пам'ять бійців та усіх полеглих захисників.
На вечірній ватрі юнаки та юначки танцювали, співали композиції українських повстанських пісень, Володимира Івасюка, Тараса Чубая, грали на гітарі та насолоджувалися приємними моментами.
Гурби, прощання та закриття цьогорічного табору
Останній день табору: учасники традиційно розім’яли м’язи перед дорогою, поснідали, збирали свої речі у наплечники та поприбирали територію.
Приблизно об 11 годині стежківці вирушили до урочища «Гурби», де відбувався один із боїв УПА. Для молоді місцеві провели екскурсію криївкою, що знаходиться поблизу церкви. Навесні 1944 року в урочищі «Гурби» відбувся найкривавіший та найбільший бій в історії УПА – бій під Гурбами. Це місце слави, пам'яті та відваги української нації. Сьогодні в урочищі, на місці битви, діє чоловічий монастир, є діюча церква та криївка. Пам'ять полеглих у бою вшановують щороку на третій день Великодня.
Близько 17 години Мандрівний табір «Стежками князів Острозьких» офіційно закрили: лунав Гімн України, звучала промова проводу та організаторів табору. «Стежківці» почали обійматися, говорити прощальні слова, фотографуватися на згадку та обмінюватися контактами. Далі – дорога додому, хто куди: одні учасники автобусом до Рівного, інші до Острога, а далі потяги й маршрутки. Наступні кілька годин стежківці співали українських пісень, спілкувалися, фотографувалися на згадку, і навіть засинали від утоми та насиченого життя протягом 5 днів.
Ройові, учасники та організатори події про мандрівку протяжністю у 50 кілометрів
Кожен стежківець закарбував моменти на таборі по-своєму, тож ми вирішили дізнатися чи сподобалася мандрівка, які емоції, враження вирували та з якими викликами боролися цьогоріч.
Засновник табору Юрій Устимчук зауважив, що цьогорічна подія успішно відбулась, і не зважаючи на будь-які труднощі, команда змогла організувати табір водинадцяте. Юрій каже, що цьогоріч учасників було багато, і з різних областей України, для яких Рівненщина стала своєрідним відкриттям.
«Табір промайнув доволі швидко, хоча й тривав п'ять днів, він був насичений на емоції, посмішки, на різноманітні навчання. Нам важливий зворотній зв’язок, тому ми завжди запитуємо учасників чи сподобався табір і які враження від нього. Можемо сказати, що він відбувся доволі успішно і класно, бо молодь хоче і надалі долучатися до табору вже у ролі організаторів. Ми вважаємо, що ми свою місію зробили», – говорить Юрій Устимчук.
«Дуже приємно спостерігати за тим, як табір щороку розширюється, на нього приїжджає все більше учасників. І найприємніше бачити, що вік цих учасників з кожним роком трішечки зменшується. Це означає, що організаторам вдається приваблювати все більше молоді, тобто саме людей шкільного та університетського віку. Оскільки «Стежки» мають патріотичне спрямування, то ці люди, які приходять на табір вперше, вони отримують більше корисних навичок. А ще приємно спостерігати за щирими емоціями людей, які приходять сюди вперше», – наголошує Дарія Борисович, учасниця табору, яка вже більше чотирьох років є Стежківською родиною.
«Минулого року я була учасницею мандрівного табору «Стежками князів Острозьких». У цьому році я була ройовою, а вже наступного року у провід хочуть мої ройовики. Ця тяглість і є тим, що не дає історії зникнути, що творить нові її витки. Відповідальністю ройових є не лише збереження дисципліни серед ройовиків, але й виховання характеру, вишколення духу. І те, які спогади і думки матимуть учасники табору, залежить саме від проводу, зокрема і від ройових. Я дуже дякую кожному учаснику проводу, адже всі вони є людьми, які шалено вірять у свою ідею, і які знають у чому цінність виховання відповідальної молоді. Дякую за організацію такого крутого табору і до зустрічі!»
Анна Гнатенко, ройова, учасниця табору.
«Я на стежках був вперше і хочу сказати, що це був один із найкращих таборів, на яких я був, а їх у мене було чимало. Це дуже атмосферний табір, насичений емоціями, враженнями, крутими спогадами та друзями. Мені дуже пощастило з роєм, він був дуже крутим. Дуже жаль, що табір тільки на 5 днів, в мене дуже багато крутих веселих спогадів. яких я ще довго не забуду. Тому з нетерпінням чекаю наступного табору».
Богдан Созонюк, учасник табору
«Я була вперше на «Стежками князів Острозьких», але впевнено можу сказати, що мені все сподобалось. Назавжди мені табір запамʼятається людьми, які робили незабутню атмосферу. А також крута та насичена програма не давала нудьгувати».
Марина, учасниця табору
«Я в цьому таборі була перший раз, але враження в мене надзвичайно позитивні. За декілька днів стільки різних активностей, що неможливо нудьгувати і не стоваришуватися з іншими учасниками, адже спільний досвід подолання труднощів об'єднує як ніколи. А ще, звичайно ж, особливо вайбові вечори біля ватри. Чудово і корисно провела час. Впевнена, що іншим учасникам теж сподобалося».
Аліна Гринько, учасниця табору
«Мені дуже сподобався табір, я отримала неймовірні емоції, яких мені не вистачало, познайомилася з чудовими людьми, дізналася багато нового, що справді знадобиться в подальшому житті. Найбільше мені запам'яталися ватри, це саме те чого я чекала з нетерпінням, вогнище, пісні під гітару, «таборова пошта» – це все засіло в моєму серці назавжди. Обов'язково повернуся ще, та буду розказувати друзям і знайомим про це прекрасне місце, в якому дуже комфортно».
Сніжана Тищенко, учасниця табору
«Справді, я отримала гори моря позитиву, познайомилась з величезною кількістю крутих людей, навчилась багатьом важливим речам, випробувала себе, загартувалась холодною водичкою, спанням в палатках, бігом, побачила над чим саме хочу працювати у стосунках з собою, найбільше запамʼятались дружність, розвиненість учасників і проводу, різноманіття їжі, чесне розподілення обов’язків, драйв пісень на Алярмі (та й взагалі Алярм – це підпал, вибух)».
Анастасія Ісаєва, учасниця табору
«Насправді всім серцем обожнюю мандрівні табори. Під час мандрівок краса природи робить табір надзвичайно затишним. Люди, які там збираються, лише доповнюють його чарівність і дають можливість знайти нових друзів і однодумців. Однозначно, табір – це крутий досвід, який точно заслуговує на увагу!»
Валерія Ніколайчук, учасниця табору
«Враження від табору тільки позитивні. Вкотре переконуюсь, що «Стежками князів Острозьких» – це табір, який надовго лишається в пам'яті людей. Ці 5 днів дають можливість забути про навчання, роботу та бути тут і зараз, подалі від всього, в компанії чудових людей. Це мої другі стежки, і з них я собі лишаю спогади про свій просто найкращий сьомий рій. Він у нас був невеликий, але такий комфортний і веселий. Ми змогли дізнатися більше один про одного. Ми розмовляли, рефлексували, грали, ставили імпрезку та сміялися. Вечори біля ватри, алярм, орієнтування, спільні сніданки, обіди, вечері, гутірки – це все лишає назавжди теплі спогади для мене».
Ніна Заєва, учасниця табору
«Табір дуже сподобався і запам'ятався відчуттям підтримки і прийняття. Відчувалось так, ніби всі навколо – велика родина, яка на боці один одного, і через це було дуже затишно. Хочеться приїхати ще!»
Софія Спіженко, учасниця табору