Смерть дорівнює життя: в Острозькій академії відкрили виставку фото й віршів Максима Кривцова

У Мистецькій галереї Острозької академії впродовж травня діятиме виставка фото загиблого військового та поета Максима «Далі» Кривцова «Я поверну собі своє життя, обіцяю».

Фотовиставку відкрили в середу, 24 квітня. Під час заходу також провели вечір пам’яті бійця, під час якого звучали «вірші з бійниці», пісні, спогади, присутні говорили про враження від творів полеглого Максима Кривцова. На великому екрані демонстрували відеоролики з авторським читанням віршів, архівні кадри з загиблим поетом, а також спогади його побратимів.

Захід у першій залі Мистецької галереї розпочала ведуча Іванна Грищенко. Вона коротко нагадала біографію Максима Кривцова, підкресливши його патріотизм, глибоку ліричність і прагнення до прекрасного.

«Виставку, яку ви бачите, почали готувати ще до загибелі Максима, тож у ній максимально враховані його побажання. Зокрема, фото, розміщені тут, обрані з тих, які він надсилав кураторці виставки Дарії Криж. На жаль, Максим просто не встиг усе завершити, тож навіть деякі фото залишилися без підпису», – відзначила Іванна Грищенко.

На фотовиставці розмістили 29 робіт. Максим працював над експозицією в останній місяць свого життя….

«На фото ви можете побачити друзів і побратимів Максима, їхній побут, атмосферу життя військових. Максим намагався ловити момент. Він хотів показати, яким красивим буває життя навіть під час воєнних буднів», – прокоментувала Іванна.

Увазі глядачів, а це були студенти й викладачі Острозької академії, родина Максима Кривцова, жителі Острога, запропонували відеоролик-спогад на вірш «Я стану…». Роботу, де зібрані архівні відео зі служби «Далі», підготував один із його побратимів. Також на великому екрані демонстрували фільм-біографію Максима Кривцова, який створив Тимур Тимченко.

У роликах звучали рядки Кривцова-«Далі»: «Я стану класиком лише, якщо загину на війні», які дехто вважає пророчими. Та були там й інші слова, як-от: «Смерть дорівнює життя». Бо Максим уважав: його життя триватиме, поки про нього говоритимуть, поки читатимуть вірші.

Власне друга частина мистецького дійства складалася зі спогадів і віршів.

Ведуча Іванна Грищенко розповіла, що нині книга «Вірші з бійниці» розійшлася накладом 20 тисяч примірників. Про неї схвально відгукнулося чимало літераторів, а Український ПЕН-клуб назвав збірку одним із найкращих українських книг.

На заході була двоюрідна сестра Максима Кривцова – Олена Крупко.

«Максим – воїн, герой, а також людина з неймовірно добрим серцем і душею. Він був ментором і вчителем для дітей. Він – митець, який писав, фотографував, був кулінаром… Надзвичайно багатогранна людина, яка об’єднала навколо себе багатьох інших. І коли Максима не стало, люди продовжили говорити про нього, берегти пам’ять. Тому ми – родина, батьки разом із друзями – створюємо Фонд імені Максима Кривцова. Ми й далі проводитимемо вечори пам’яті, організовуватимемо читання та виставки, а також будемо підтримувати письменників, які зараз тримають у руках зброю, і ветеранську літературу», – розповіла сестра Максима.

Отож, кошти за все, що того дня присутні могли придбати під час відкриття виставки (листівки з ілюстраціями українських художників і художниць, присвячені Максиму Кривцову, його книгу, футболки з рядками «Віршів з бійниці» тощо), будуть передані саме на потреби фонду.

«Мені сьогодні важко говорити, бо подія це неординарна і викликає амбівалентні почуття. Парадоксальність цієї події в тому, що хотілося б, аби її саме в такому змісті не було. Тим не менше, я хочу подякувати організаторам, батькам, родині за те, що, попри біль, ви несете творчість Максима далі», – сказала Руслана Каламаж, проректорка НаУОА з виховної роботи.

Також Руслана Володмирівна нагадала, що практично рік тому (у травні 2023 року) в Острозькій академії демонстрували дуже подібну виставку – «Небесний фотограф» полеглого випускника вишу Максима Бурди.

«За своєю експозицією, за своїми емоціями ці виставки зовсім різні. Максим Бурда дивився на війну як фоторепортер, а Максим Кривцов – людина, як ми з вами. У нього стільки емоцій! Собачки, котики, чобітки, дорога… Митець живе стільки, скільки живуть його твори. І тепер наше завдання – довести до кінця ту справу, за яку він і тисячі інших віддали життя, читати його вірші, зберігати фото, цінувати це», – підсумувала Руслана Каламаж.

Директор Інституту соціально-гуманітарного менеджменту НаУОА Максим Карповець відзначив, Максим Кривцов мав би жити і творити для інших.

«Його вірші – це спалах української культури, української поезії. Це дуже талановитий спалах. Що не писав, що не робив Максим – це погляд непересічної особистості, яка бачить красу, таємницю життя в різних дрібницях. Це справді талант – показати речі, які нас оточують, прекрасними», – зауважив Максим В’ячеславович.

Іванна Грищенко розповіла, що деякі вірші Максима Кривцова стали піснями, а також оприлюднені як аудіопоезії, зокрема у виконанні студії «Вавилон13».

Далі вірші Максима Кривцова читали студенти й студентки Острозької академії. Звучали поезії «На голку війни…», «Світ болить», «Пролети», «Благословен кожен» та ін.

Наприкінці вечора пам’яті до слова запросили пана Олександра, батька Максима «Далі» Кривцова. Він розповів, що тримається, раз по раз перечитуючи «Вірші з бійниці», наспівуючи рядки.

«Одна пісня мені просто наснилася. Я прокинувся, а в голові Максимів вірш, але як пісня. Я кожного ранку читаю «Вірші з бійниці». Зараз перечитую книгу вп’яте поспіль. І ще два вірші, які там є, мені зразу не читалися, а співалися», – розповів чоловік.

Пан Олександр акапельно виконав три пісні на слова сина. Присутні аплодували стоячи…