І про це треба написати: Роман Свинарчук прочитав лекцію про історію сучасного острозького книговидання

Історія острозького книговидання бере свій початок від Івана Федоровича. А сучасний Острог відомий двома видавничими центрами, які очолюють Вітольд-Йосиф Ковалів і Роман Свинарчук.

У Всесвітній день книги та авторського права, 23 квітня, у Музеї книги та друкарства ДІКЗО про розмаїття поліграфічної продукції, особливості друкарської і додрукарської підготовки, книги та літературу загалом говорили видавець, графічний дизайнер, менеджер, викладач Роман Свинарчук і доктор філософських наук, професор Петро Кралюк.

Розпочала зустріч директорка Музею книги та друкарства Світлана Позіховська, яка жартома зазначила, що всі присутні в залі мають стосунок до свята, адже кожен тримав у руках хоч одну книгу.

«З того часу, як людина приручила вогонь, винайшла колесо і створила книги, життя людства кардинально змінилося. І, мабуть, книга – найважливіший елемент із названої трійки «благ цивілізації», адже вона поліфункційна, бо є способом зберігання і передавання інформації, засобом навчання, порадником, розрадником», – відзначила Світлана Позіховська.

«Люди вирізняються з-поміж живих істот тим, що мають комунікацію, уміють зберігати інформацію. А також тим, що створюють, охороняють і зберігають книги», – підкреслив Роман Свинарчук у вступному слові.

Роман Вікторович також додав, що і перші книги, і найвигадливіші сучасні видання, мають не тільки спільну мету передати інформацію, а й спрямовані на те, аби подарувати читачам емоції та насолоду чи від оформлення, чи від змісту.

«Ми сьогодні, як ніколи, потребуємо історії, шукаємо правдиве слово, бо ж часто чуємо, що історію переписують. Тож і про це треба написати – зафіксувати сьогодення і все, що діється тут і зараз. І кожному це під силу», – поділився міркуваннями Роман Свинарчук.

Наступним перейняв слово Петро Кралюк. Він спершу говорив про те, скільки книг видають на одного мешканця в європейських країнах (4–5 книг), у Росії (3–4 книги) та в Україні – орієнтовно пів книги на особу.

«Книжка – це не просто продукт, товар. Це річ, яка формує раціональне мислення, бо ж людина, читаючи, осмислює певні речі. А українці є емоційними людьми, які кидаються з крайнощів у крайнощі», – зауважив Петро Кралюк.

Далі Петро Михайлович презентував три свої книги. Спершу автор мовив про «українського Гомера» Уласа Самчука, підкреслюючи, що письменник – яскравий приклад того, як українці не вміють цінувати свого. Наприклад, ішлося про те, що 1980-х років Самчука хотіли висунути на Нобелівську премію від України, але знайшлися недоброзичливці, які переконали: «не дотягує». Натомість українського автора висунули… росіяни.

Крім того, уже в часи незалежності (2012 року) роман «Марія» Уласа Самчука вилучили зі шкільної програми. Попри те, що чимало інституцій клопотало, аби твір повернувся в школи, його так і не вивчають.

А книга Петра Кралюка «Улас Самчук» 2023 року вийшла накладом 150 примірників і не потрапила на полиці магазинів. Письменник каже: у книжкових крамницях відмовлялися реалізовувати, бо «хто того Самчука знає?».

Цікавого говорив Петро Михайлович про свою книгу «Смерть у Берестові». «Наші уявлення про Київську Русь значною мірою сформували російські історики. Ми спробували дати інший погляд, сформувавши своєрідний детективний сюжет, намагаючись увести читача в давньоруські реалії, які не збігаються з російськими наративами», – каже письменник.

Третя презентована книга – «Королівський гамбіт» про сучасний український Енергодар. 

«Енергодар захопили практично в перші дні повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Першого дня війни 24 лютого 2022 року з Енергодара виїхала поліція, СБУ, забрали навіть територіальну оборону, також була відведена військова частина, яка була біля атомної електростанції. Залишився невеликий спецпідрозділ атомки «Скорпіон». А сам Енергодар попри те, що це російськомовне місто, у якому постійно насаджувалася російська культура, виявився доволі патріотичним. Ви можете собі уявити, що кілька днів енергодарівці голими руками не допускали російські війська в місто?», – розповів Петро Кралюк.

Зі слів мешканців Енергодару, автор переповів про мітинги містян на саморобному блокпості, куди виходила п’ята частина енергодарців, про 30-годинні зміни працівників Запорізької АЕС після захоплення станції росіянами, про переселенців до іншого міста енергетиків – сусіднього з Острогом Нетішина.

У сюжетну канву книги вплетені розповіді про життя в Енергодарі до повномасштабної війни, під час вторгнення, за межами міста. «Закінчується роман у Нетішині. Тобто ми фактично вгадали, що це місто перехопить енергетичну естафету Енергодару», – каже Петро Кралюк.

Роман Свинарчук своєю чергою розповів, як в Острозі з’явилося видавництво Острозької академії, про свою співпрацю з Миколою Ковальським, перше повноформатне видання і перший острозький глянець та, звісно, співпрацю з Петром Кралюком.

Поділився Роман Вікторович і професійними секретами – як можна здешевити книгу, ущільнивши шрифт, як використовувати інфографіку для осучаснення та унаочнення книг, буклетів тощо.

«Ми вже друкуємо золотом, друкуємо білою фарбую по чорному тлі, можемо робити книги з інклюзивними елементами. Як бачимо, не стоїмо на місці», – каже Роман Свинарчук.

Більшість видань, які Роман Свинарчук приніс на відкриту лекцію як ілюстративний матеріал, він подарував для новоствореного фонду острозького книговидання, який віднині збиратиме ДІКЗО.

«Видавництво, очолюване Романом Свинарчуком, застало цікавий час, коли аналогове друкарство змінювалося на цифрове. І колекція книг, яка нині надходить у наш фонд, дуже цінна, бо справді відображає історію друкарства, показує, як усе змінювалося», – підкреслив в.о. директора ДІКЗО Андрій Брижук.

Андрій Вікторович також відзначив, що видавництво Романа Свинарчука і музеї Острога співпрацюють уже багато років, разом створили туристичні путівники, буклети, наукові праці. І співпраця триває.

Крім того, Світлана Позіховська анонсувала майбутні заходи за участі Романа Вікторовича, під час яких видавець розкаже більше секретів про технічну роботу над книгами, дизайн і створення креативних поліграфічних виробів.