Пошепки про важливе: в Острозі презентували співану інклюзивну книгу колективу рівненських авторок
-
-
>
-
>
-
>
ВІДЕО
571
У креативному просторі Кімната імені Когось Острозької центральної бібліотеки презентували книгу «Пошепки», у якій поєднані поезія, музика, крапкова графіка та жестова мова.
Артвидання до Острога привезла рівненська письменниця, виконавиця авторських пісень Валентина Люліч. У теплому колі про мистецтво, яке відкриває світ, говорили 21 квітня.
«З цією ідеєю я носилася років чотири–п’ять. Ми її подавали і на Український культурний фонд, і на інші проєкти, щоб отримати фінансування, та все не складалося. А тоді почалася війна, яка показала, що сьогодні ми мусимо заповнювати простір нашим, українським, рідним, і говорити про це не тільки на всю Україну, а й на весь світ», – розповіла Валентина Люліч.
Над книгою «Пошепки» працював цілий колектив авторок. Вірші, уміщені в ній, авторства острожанки Світлани Луцкової, яка вже тривалий час живе в Італії. Сторінки оздоблені крапковою графікою Олени Сергєєвої. Художньою жестовою мовою твори переклала Катерина Зарічнюк. Музика й виконання співаних поезій Валентини Люліч, яка працювала в тандемі з рівненською виконавицею «Енжі Крейдою».
«Кожна поезія Світлани Луцкової є глибокою, змістовною. Це справжня поезія! А в Оленки Сергєєвої кожна крапкова графіка живе, має свою історію, змісти…», – ділиться Валентина.
Так об’єдналися вірші і крапкові картини.
Також авторка розповіла, що майже на фініші проєкту з’явилася думка, щоб співану поезію почули ті, хто має вади слуху. Так до роботи долучили Катерину Зарічнюк. Тож у книзі до кожного вірша додані два QR-коди – жестове виконання композиції і «мінусовка» у форматі карооке.
«Ми зробили цей варіант для тих, кому поезія звучить. Це досить хороший варіант проспівувати, запам’ятовувати й подавати вірші. Для мене співана поезія – це спосіб донести поезію ширшому колу читачів. Через музику вона мовби проникає глибше в душу», – каже Валентина Люліч.
Авторка й виконавиця додає, що саме так – комплексно – прагне презентувати творчу Рівненщину в Україні та світі.
Зачитавши автобіографії-представлення авторок, Валентина Люліч презентувала низку співаних поезій. Почала з найпершої – «Дівчинка пише вірші».
«Кожен вірш має свою мелодику, ритміку і музичність. Навіть верлібри під якийсь біт начитуються. От береш вірш, а з нього вібрує енергетика, з’являється мелодія. І тоді ходиш-ходиш із музикою всередині», – зазнається Валентина
Крім віршів Світлани Луцькової, на співану поезію Валентина Люліч перетворює й інші твори, у тому числі класиків та рівненських авторів. Зокрема, у залі Острозької центральної бібліотеки звучав роман на вірш Олени Теліги, а ще «Крила» Анатолія Криловця, «Сивина» Юрія Берези та ін.
З-поміж іншого Валентина Люліч розповідає, що під час зустрічей зі школярами дітям більше, ніж речитативне читання віршів, подобається співана поезія, тому проєкт житиме й розвиватиметься.
Є також плани продовжити робити артбуки з інклюзивними елементами, зокрема шрифтом Брайля.
«Оригінал крапкової графіки сам по собі прощупується до дрібниць, тому виникла така ідея – перекласти шрифтом Брайля. Є малюнки, є перекладачі, треба гроші на видання», – зізнається авторка.
На завершення Валентина Люліч каже, що, незважаючи на війну, сучасний ринок треба заповнювати українськими книгами різноманітної тематики, різних жанрів. Бо це формує не просто смаки, а закладає принципи самоідентифікації, у тому числі національної.
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
