«Приклад найкращих чеснот», – сестра написала зворушливі рядки про полеглого на війні Олександра Кінаха

Острожанка Наталія Ясінська написала зворушливі рядки в пам'ять про свого полеглого на війні брата Олександра Кінаха. Вона пригадала дитинство та розповіла про брата, який був прикладом найкращих чеснот.
Допис з'явився на її фейсбук-сторінці 12 квітня. Район.Острог подає його без змін.
«...Люди всі по-своєму уперті:
Народившись, помирає кожна,
А живуть століття після смерті
Ті, що роблять те, чого «не можна»Насамперед, хочу від своєї родини подякувати усім за щирі співчуття і підтримку.Цінуємо кожного.
Важко і неймовірно боляче... Коли мовчить телефон, жевріє надія. Але коли ти розумієш, чому він замовк... Неможливо усвідомити безповоротність втрати..Я не плакатиму за Тобою.(а як треба буде поплакати, то навіть від тебе заховаюся) За Героями не плачуть. Я сумуватиму…. Я пишаюся тобою, Брате! Там, у засвітах, Тобі теж не буде соромно за мене…за нас»
Своїм полум’яним і хоробрим серцем Ти тримав знамено Незалежності серед свідомих і несвідомих. Ти щиро любив Україну, боровся за неї та віддав за неї своє життя. Твій шлях подібний книзі з перипетіями. Твоя здатність зберігати позитивний настрій перед обличчям невдач вражаюча.. Тебе неможливо зупинити, тому що ти не боїшся невдач і сумнівів, незважаючи на те, що вони були невід'ємний в твоєму житті, і це те, що змушує мене пишатися тобою.
Ти дуже рідко дозволяв собі відпочинок. Твої слова: «Кожен день моєї відсутності на фронті може вартувати життя моїм хлопцям. Як я можу їх покинути?»
І навіть загинув…..рятуючи тіло побратима….Саме тернистий шлях викував твій світогляд, життєві цінності та погляди на життя.
Мені з народження дістався тренер з основ виживання. Для мене ти був і інструктором з різних прийомчиків з бойовиків, і тренером, і майстром маніпуляцій, і, звичайно, старшим братом, якого треба слухати. Навіть коли я вперше спробувала курити….. я тебе боялась більше за все у світі... по дорозі додому їла листя, ти все одно мене виводив на чисту воду, і перевихованням займався сам, не здавав батькам.Наші відносини батьки називали: «Як кіт з собакою». Скажу більше, ми — могли не просто вивести один одного з себе, а розбудити дикого звіра! Тобі доводилось за мене вигрібати перед батьками, бо мене лишали на тебе, а в тебе хокей на лузі….пацани....одного разу батько засік як ти мене вкладаєш спати… лякаючи хокейною маскою….від одного виду я вирубалась…. Горіла в грубці і клюжка і маска…..
Я не гралася ляльками, але точно знала, куди треба бити, якщо який-небудь недоумок вирішить, що я леді і не вдарю. Але мене ніхто ніколи не чіпав. Адже завжди поруч був грізний старший брат. Звичайно, ми сварилися, оголошували один одному війну…. потрапляли в халепи, навіть небезпечні для життя. Але ми знали, що ми один в одного такі одні. Ніхто не зможе замінити нам один одного.
І навіть тепер…..Ти – моє вічне щасливе місце.
Ти житимеш вічно, як приклад найкращих чеснот……а я буду писати тобі.....Твоя ненормальна сестра».
Нагадаємо, Олександр Кінах помер 5 квітня у Дніпропетровській обласній клінічній лікарні імені І.І. Мечникова внаслідок поранення. Його Олександр отримав під час виконання бойового завдання в Донецькій області, рятуючи тіло побратима.
Читайте також: За діток, за родину, за сім’ю: в Острозі попрощалися з Олександром Кінахом