На війні не завжди вбиває куля: Острог попрощався з 42-річним воїном Андрієм Степанюком

12 Квітня 2024, 17:10
Острог попрощався з 42-річним воїном Андрієм Степанюком 3996
Острог попрощався з 42-річним воїном Андрієм Степанюком

Зелений і квітково-розмаїтий квітень уперто вкриває Острожчину скорботою – щотижня громада прощається з воїнами-захисниками. Не всіх їх убила куля чи осколок, але всіх-усіх забрала війна…

Зокрема, 9 квітня від гострої серцевої недостатності в засвіти відійшов 42-річний військовий з Острога Андрій Степанюк. У четвер, 11 квітня, надвечір села Острожчини й саме місто зустріло воїна живим коридором, який розтягнувся на кілометри – від в’їзного знака до рідного дому на Новому місті.

Читайте також: Острожчина зустріла померлого військового Василя Холодюка

Наступного дня, 12 квітня, відбувся похорон. Спершу родина, друзі та знайомі прощалися з Андрієм Степанюком удома. Після того траурна процесія на чолі з прапором, світлиною воїна, хоругвами, у супроводі церковного хору та духового оркестру Центру культури, дозвілля і туризму рушила до Свято-Миколаївської церкви.

Перехожі, зустрічаючи траурну процесію, вклякали на коліна, автівки зупинялися. У центрі міста на вулицях Гальшки Острозької, Східній і Татарській, у всіх магазинах та установах були привідчинені двері. Продавці й працівники, здалеку зачувши звуки оркестру, теж виходили віддати шану захисникові.

Поруч із дорослими на коліна ставали діти.

А на початку вулиці Татарської в останній земній шані зупинилися медики швидкої допомоги.

У Свято-Миколаївському храмі відбулася заупокійна служба. Її провело четверо священників Православної церкви України на чолі з настоятелем храму, благочинним церков ПЦУ Острожчини Юрієм Лукашиком.

 

Після того під тужливі звуки оркестру процесія вирушила на майдан Свободи. Зі схиленими головами вздовж проспекту Незалежності спинялися, стаючи на коліна люди. Водії вийшли зі салонів автомобілів. Обабіч на всіх дивилися воїни з портретів, розміщених на «Алеї слави».

На майдані Свободи відбулася публічна громадська панахида.

Люди, яких на центральній площі Острога зібралося близько двох сотень, зустріли траурну колону навколішки. Було багато квітів – синьо-жовтих хризантем, кольорових тюльпанів, трохи гвоздик...

Духовий оркестр виконував Гімн України, слова славня співав хор Свято-Миколаївського храму, всечесні отці, усі присутні. Підняли державний прапор.

Священники прочитали молитву. Після церковного піснеспіву «Вічна пам’ять» зі словами співчуття до родини звернувся Острозький міський голова Юрій Ягодка.

«Війна не тільки вбиває кулею чи осколком. Війна – це величезний стрес, який не кожна людина може витримати… 
Хіба могла мама Таня подумати в понеділок, будучи в понеділок на похороні героя, що вже в п’ятницю знову буде тут, оплакуючи сина?» – говорив Юрій Ягодка.

Матір, стоячи біля домовини, ніжно гладила віко труни, покритої прапорами – національним стягом і знаменом 95 окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ України.

Міський голова підкреслив, що Андрій воював, захищав Україну і свій дім, та передчасно відійшов у засвіти.

«Не ми пішли війною, а вони (вороги. – авт.) прийшли на нашу землю. Але перемога буде за нами, бо правда за нами, бо Бог із нами», – підсумував Юрій Петрович.

Очільник громади і керуючи справами виконкому Острозької міської ради Ліна Гуріна поклали до домовини синьо-жовті квіти. Після того прощалися рідні, сусіди, товариші по службі.

Коли траурний кортеж рушав із майдану, присутні знову стали навколішки. Рух на проспекті зупинився…

Похоронили Андрія Степанюка, якого навіки забрала війна, з військовими почестями на новоміському цвинтарі.

Коментар
20/05/2024 Неділя
19.05.2024
18.05.2024