У Бадівці провели в останню дорогу 18-річного воїна-азовця Артема Новачука

3 лютого. Небо плаче дощем. Узбіччя вздовж вулиці у селі Бадівка встелене сосновими гілками, біля сільської церкви майорять українські прапори, люди несуть квіти з чорними стрічками. 

Острожчина прощається з молодим захисником – 18-річним азовцем Артемом Новачуком. 

Артем народився у місті Нетішин. З сім'єю проживав в Ірпені, де й навчався. Часто приїздив на Острожчину, адже бабуся з дідусем мешкають у селі Бадівка. 

Коли росіяни розпочали повномасштабну війну, Артему було лише 16 років. Дочекавшись повноліття, у липні 2023 року він пішов добровольцем до війська – служив у бригаді «Азов».

27 січня російські окупанти вбили Артема. Смертельні уламкові поранення під час гранатометного обстрілу позицій у Сєвєродонецькому районі Луганської області забрали його молоде життя. 

Скорботний кортеж Острожчина зустріла напередодні. Після прощання в Ірпені тіло захисника привезли до рідної домівки бабусі та дідуся. 

Прощатися з 18-річним воїном прийшло все село. До Бадівки з'їхалася велика родина, близькі, знайомі та незнайомі. Люди схиляли голови у глибокій скорботі та молилися за упокій його душі.

Велика колона з хрестами, хоругвами, державними прапорами та стягами полку «Азов» йшла єдиною вулицею Бадівки до місцевого храму у супроводі церковного співу та скорботної «Пливе кача…».

Заупокійну службу очолив настоятель місцевого храму священник Михайло Гаврилів. Разом із ним молився благочинний церков Острожчини Православної церкви України, протоієрей Юрій Лукашик. 

По завершенню панахиди отець Михайло виголосив чуттєву промову про Артема.

«Артем – молодий хлопчина, в якого було блискуче майбутнє, створення сім’ї в радості кожною хвилиною цього життя. Але він вибрав інший шлях. Ще молодим підлітком бігав на збори, де навчали поводитись зі зброєю, а вдома говорив, що йде на підробітки, щоб мати не переживала у своєму серці за сина. Його дорога була визначена ним самим. Адже він настільки любив свою країну, що пішов захищати її зі зброєю в руках», – каже Михайло Гаврилів. 

Громадське прощання відбулось у храмі. Люди несли квіти, вклонялись та ставали на коліна біля домовини захисника.  

Після прощання на подвір’ї церкви виступив міський голова Юрій Ягодка. Він висловив щирі співчуття родині та подякував громаді, яка прийшла гідно провести захисника в останню дорогу.  

«Найважче, коли на похороні є коровай. Людина могла жити, зустріти своє кохання, виростити своїх дітей. Але Артем віддав своє життя за наше мирне небо і щоб держава Україна існувала далі», – каже Юрій Ягодка. 

Юрій Ягодка

Далі слово взяв хорунжий бригади «Азов» Володимир Вернигора. У своїй промові він висловив щирі співчуття родині та громаді, яка виростила героя української нації. Хорунжий розповів, що ще під час підготовки на полігоні Артем ніколи не запитував, за що ми воюємо зараз, але Артем запитував, як так зробити, щоб те, що не вдалось генералу-хорунжому Шухевичу, вдалося нам. Адже воюємо ми з тим самим ворогом. 

Володимир Вернигора розповів, що коли до «Азову» приєднуються молоді люди, вони, окрім анкети, пишуть свою автобіографію. 

«Я завжди, дивлячись на половинку листа автобіографії молодої людини, як університетський викладач в минулому, завжди думаю, що після перемоги вони обов’язково допишуть свої автобіографії, щоб вони були більшими, щоб вони були кольоровими. І це наказ для всіх нас. І це наказ для всіх нас від Артема! Ми не можемо залишати його автобіографію недописаною. Ми обов’язково маємо її дописати. Всі разом. Всією Україною. Давайте допишемо автобіографію героя української нації Артема Новачука!» – сказав хорунжий «Азова».

Після його промови пролунала молитва українського націоналіста. Її на пам’ять знав Артем. І на честь його світлої пам'яті молитву прочитали над домовиною.

Поховали Артема Новачука на сільському кладовищі у Бадівці. 

Після спільної молитви «Отче наш» військові зняли з домовини державний прапор України та передали батькові захисника.

Пролунали залпи з автоматів. Над могилою підняли синьо-жовтий стяг.