«Пішов у ЗСУ, бо по-іншому б не зміг», – військовий з Острога на позивний «Чех»

09 Листопада 2023, 15:15

1849

Острожанин Ігор Леонідович на позивний «Чех»

Начальник зв’язку–командир взводу одного із підрозділів Інженерно-позиційного полку Командування Сил підтримки Збройних Сил України 59 річний острожанин Ігор Леонідович на позивний «Чех» пішов до лав ЗСУ добровольцем на початку повномасштабного вторгнення.

Його історію розповіли на фейсбук-сторінці Інженерно-позиційного полку.

«24 лютого – день, який запам’ятають усі українці. Особисто в мене не було паніки, а лише розуміння того, що настав вирішальний час, коли потрібно боротись за волю рідних і України. Цього ж дня я пішов у військкомат, щоб залишити свої контактні дані й повідомити про те, що хочу мобілізуватись», – пригадує Ігор Леонідович.

Наступних два тижні були дуже насиченими. Новини про події в Україні з кожним днем все більше шокували світ. Одна із доньок разом з внуком тимчасово поїхали у Польщу. А доброволець тим часом готувався до мобілізації та вже в середині березня стояв на плацу Інженерно-позиційного полку Командування Сил підтримки Збройних Сил України.

«Я потрапив в один із підрозділів полку. Це був період формування. Перші два-три місяці були не простими. Але ні в мене, ні в моїх побратимів не було страху. Навпаки. Ми налаштувались на боротьбу. І навіть було відчуття, що максимум до осені ця війна закінчиться. Ми свято в це вірили. Діяли за наказом вищого начальства. Мали ціль і до неї йшли», – розповідає старший лейтенант.

Почався новий етап життя. В червні 2022 року «Чех» разом із побратимами поїхав у свою першу ротацію. Свій позивний військовий обрав не випадково, адже прадід по батьковій лінії був етнічним чехом. Військові були відряджені до однієї із військових частин, де виконували бойові завдання.

«Перша ротація закарбується в пам’яті кожного із нас, але найважчою була наступна. Вона тривала з грудня 2022 року по лютий 2023 року. Оборона Бахмута та інші гарячі точки… Двоє наших воїнів отримало поранення. Та найважче – втрачати. Тоді, під час виконання бойових завдань, у нас загинуло два побратими», – з сумом говорить старший лейтенант.

Ігор Леонідович каже, що попри все, жодного разу не пошкодував про те, що мобілізувався.

«Я б по-іншому не міг би вчинити. Мені совість не дозволила б спокійно сидіти вдома. Я розумію, що якби не українські війська, то зараз багато б де були російські. ЗСУ стоять горою за Україну і ми обов’язково повернемо всі окуповані міста та села. Пишаюсь своїми побратимами. Якби не ця війна, то, можливо, ми й не були б знайомі. В нас багато спільного. Одне із них – бути вільними! Також багато спільного у тому, що ті, котрі мобілізувались одними із перших – це люди, які свідомо зробили свій вибір. Багато з них повернулось із закордону, а могли й цього не робити. Проте вони приїхали та стали в стрій. Стали, щоб захищати Україну», – з гордістю каже військовий.

За мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність українському народові і військовій присязі, незламність духу, зразкове виконання військового обов'язку та високий професіоналізм, проявлений в умовах збройної агресії російської федерації проти України, старший лейтенант Ігор Леонідович має президентську відзнаку «За оборону України», а також почесну відзнаку військової частини «Нагрудний хрест».