У селі Прогрес на Острожчині поховали загиблого захисника України

Грем’яцький старостат, Острожчина та вся Україна провели в останню путь загиблого захисник України з Грозова Андрія Целінського. Він загинув 29 вересня внаслідок артилерійського обстрілу в районі населеного пункту Роботине, Запорізької області. Захиснику назавжди залишиться 28 років.

Чин відспівування та поховання відбувся в п’ятницю, 6 жовтня, в селі Прогрес, передає кореспондент Район. Острог.

Скорботний кортеж на чолі з поліцейською машиною супроводження з Рівного прямував через міста й села Рівненського району до Острога, проїхавши поруч із рідною домівкою воїна в Прогресі. Вшановуючи полеглого Героя люди утворювали «живі» коридори, встеляли дорогу квітками. В Острозі захисника України на щиті зустрічали, віддаючи йому останню шану, сумною мелодією «Пливе кача…», прихиленими прапорами з чорними стрічками, «живим» коридором людей на колінах.

У Свято-Миколаївському храмі Острога його настоятель, благочинний церков Острожчини Православної церкви України (ПЦУ) Юрій Лукашик провів літію. Після неї автомобіль з тілом загиблого попрямував до Грозова.

До рідного домі полеглого захисника України приходили рідні та близькі загиблого Героя, його друзі, колеги, жителі села та його гості. Корзину з квітами поклав разом із очільником Грем’яцького старостинського округу Василем Покотилом, схиляв голову у скорботі, молився за упокій душі загиблого в Царстві Небеснім, висловлював щирі співчуття сім’ї міський голова Юрій Ягодка. На похороні була також депутатка, заступниця міського голови Олеся Кашуба.

Майже годинну заупокійну молитву провели чотири священики ПЦУ. Разом із Юрієм Лукашиком молилися священики Олег Бабак, Володимир Шевчук і Остап Кацила, церковний хор з села Михайлівка та всі присутні.

«Сьогодні надзвичайно важка хвилина нашого життя через те, що ми прощаємось із сином Острожчини, який загинув у боротьбі за Україну. Сьогодні, шановна родино, плачете не тільки ви, у глибокій скорботі й ми усі. Плаче вся Україна, через те що гинуть найкращі її сини, триває жорстока війна. Вона завжди забирає найкращих синів і дочок. Тому зрозумілі сльози рідних, близьких, друзів, односельців. Ми всі розділяємо горе рідні», – зазначив Юрій Лукашик у проповіді після проведеної заупокійної Служби Божої.

Священик також заглиблювався в давню та близьку в часі історію нашої країни, стосунки з ворогом, аналізував, зокрема, деякі причини теперішнього лихоліття, помилки допущені керівництвом України на початку 90-х років минулого століття у перші роки незалежності.

«Унаслідок допущених у минулому помилок ми сьогодні змушені розплачуватися життями багатьох українців.  Сьогодні новопреставлений воїн повернувся, як кажуть, на щиті. Він не скорений. Він став ангелом Божим… через те, що не прожив повністю своє життя. Він його віддав за нас усіх. У Біблії читаємо, що немає більшої любові, якщо хто душу  свою положить за друзів своїх. За Божим розумінням Андрій став ангелом, а за нашим світським – Героєм. Він звершив великий подвиг. Він не тільки зброєю захищав Україну, але й своїм життям також захистив усіх нас – віддав що було найдорожче – своє життя… Дорога родино! Ми схиляємо голови перед вашим сином. Він до останнього подиху захищав Україну. Розділяємо ваше велике горе. Нехай Господь поселить душу Андрія у місті квітучому, у місті праведному, де вже немає ні горя, ні смутку, а життя – безкінечне», – говорив Юрій Лукашик.      

Юрій Ягодка наголосив, що не такого короваю чекала родина та мешканці села. Було також зазначено, що в селі Прогрес це перший загиблий на російсько-українській війні.

Виступаючий ще говорив про підступність ворога, його злодіяння на українській землі, героїзм захисників України, згадував Оршанську битву 1514 року, коли військо очолюване Костянтином Івановичем Острозьким розбило переважаючі кількісно московські орди, першу й другу чеченські війни, окупації територій Молдови та Грузії. Очільник громади також висловлював щирі співчуття родині загиблого Героя, дякував присутнім, що прийшли провести в останню путь Андрія Целінського, підтримали його родину, особливо дякував батькам, учням та педагогам Грем’яцького ліцею, які прийшли на похорон Героя. Просив завжди підтримувати сім’ї, які втратили рідних людей під час теперішньої війни та допомагати Збройним силам України.

Виступав капелан відокремленого підрозділу «Набат» церкиви Спасіння Борис Балаушко. Він говорив про відвідання військових підрозділів, які перебувають на передовій, цитував Біблію, наголошував на жертовності українських воїнів на війні з ворогом.

Щемливими спогадами про загиблого Героя ділилася вчителька Грем’яцької школи Ніна Мельник.

«У Грем’яцькій школі Андрія Целінського ми запам’ятали спокійним, урівноваженим, працьовитим, дисциплінованим, ввічливим, без різних негативних вад. Він ніколи не бешкетував, не злословив. Його зразкова поведінка була прикладом для інших. Андрій був добрий душею, люблячий нами, вчителями, школярами, батьками, братиком, хлопцем. Він завжди сіяв навколо себе лише зерна добра. Він поважав старших, допомагав малечі, безмежно любив життя. Андрійко був досить відповідальним, мовчазливий, небагатослівним, але коли вступав у розмову з ним, то отримував насолоду від спілкування з ним. Він був відповідальний, як учень. Відповідальний, як дорослий. І коли Батьківщина покликала, він безвідмовно пішов захищати наш з вами спокій. Люта смерть передчасно обірвала життя Андрія, зламала молоду силу в розквіті сил, у розквіті літ, принесла тяжку біду в таку благочестиву, тиху, чесну, добру сім’ю… Ми всі любили Андрія. Він не доспівав своєї музи, не зумів втілити мрії в життя. Не встиг привести невістку матусі. Не встиг порадувати батьків онуками…», – зазначила Ніна Мельник.

Вчителька також висловлювала щирі співчуття сім’ї загиблого Героя, просила молитися за нього.

Після прощання присутніх із полеглим воїном довга колона вирушила в напрямку цвинтаря. Учні та педагоги Грем’яцького ліцею утворили «живий» коридор. Військові та цивільні несли світлину загиблого Героя, хрести, хоругви, синьо-жовті прапори, два короваї на вишитих рушниках. Дорогу школярі та школярки рясно встелили живими квітами.

Поховання завершилося на цвинтарі Прогресу. Там також священики та хористи звершили заупокійну літію. Військові зняли з домовини синьо-жовтий стяг. Його підняли й високо тримали під час виконання Гімну України. В пошанівок Героя були дані три салюти з автоматів. Від імені Верховного головнокомандувача синьо-жовтий прапор був переданий сім’ї загиблого, як символ держави, яку вірно й до кінця захищав загиблий.

На сайті Острозької міської ради зазначено, що Андрій Целінський народився 11 червня 1995 року в Грозові. Після закінчення Грем’яцького ліцею продовжив навчання в Державному професійно-технічному навчальному закладі «Острозьке вище професійне училище». Там здобув професію муляра-штукатура. Полеглий завжди був спокійною та врівноваженою людиною, прикладом доброти та щедрості, чесний, порядний, працелюбний, справедливий і життєрадісний. Любив і цінував батьків, поважав старших. Саме таким  його навічно запам’ятають рідні, близькі та знайомі.