У Мощаниці на Острожчині похоронили полеглого ще в 2022 році захисника України

02 Жовтня 2023, 12:03
У Мощаниці на Острожчині похоронили полеглого ще в 2022 році захисника України 22760
У Мощаниці на Острожчині похоронили полеглого ще в 2022 році захисника України

Острожчина та вся Україна попрощалися зі ще одним наших захисником, який поліг під час оборони нашої Батьківщини від лютого ворога. Валерія Калабського зі всіма почестями похоронили в Мощаниці. Герой загинув 15 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання у населеному пункті Нова Кам'янка Херсонської області. Йому назавжди залишиться 45 років.


Скорботний захід відбувся у п’ятницю, 29 вересня, передає кореспондент Район. Острог.

Напередодні похорону, увечері, міста та села Рівненського району зустрічали полеглого воїна. Віддаючи останню шану Валерію Калабському, люди ставали на коліна, утворювали «живі» коридори, молилися за упокій душі загиблого, плакали, встеляли дорогу живими квітами.

Жалобний кортеж через Острог проїжджав у той час, коли небо накрили сутінки. Віддати шану полеглому воїну прийшло на центральний майдан Острога багато острожан та гостей міста. Було багато синьо-жовтих стягів та прапор міста. Вони були перев’язані чорними стрічками. Під час проїзду кортежу з тілом воїна проспектом Незалежності звучала «Пливе кача…», голосно подавав сигнал поліцейський автомобіль супроводження. Люди ліхтариками свої мобільних телефонів підсвічували «живий коридор». На дорогу лягали живі квіти.

 

Валерій Калабський провів удома останню ніч. Церемонія прощання з полеглим почалася біля його рідної хати. Туди приходило дуже багато жителів села та його гостей. Вони приносили квіти, схиляли голови у глибокій скорботі, молилися за упокій душі загиблого захисника України в Царстві Небесному, висловлювали щирі співчуття сім’ї. Корзину з квітами від громади Острозької міської територіальної громади поклав міський голова Юрій Ягодка та очільниця Мощаницького старостату Ольга Іванова.

Заупокійну Службу Божу очолив священик місцевого храму Православної церкви України (ПЦУ) Микола Свістак. Разом із ним молився церковний хор та всі присутні. Довга колона на чолі з хрестами, хоругвами, світлиною Валерія Калабського, синьо-жовтими прапорами вирушила вулицями села в напрямку місцевого храму.

 

Майже годину тривала заупокійна Служба Божа в Свято-Троїцькому храмі Мощаниці. За упокій душі в Царстві Небесному молилися п’ять священиків ПЦУ, церковний хор, рідні, близькі, друзі, жителі Мощаниці та її гості, в тому числі воїни територіальної оборони. 

 

 

 

Після прощання із полеглим, на подвір’ї храму до присутніх звернувся очільник Острозької міської територіальної громади Юрій Ягодка.

«Ми вже не раз бачили, як росія, яка напала на Україну, соромиться визнавати свої втрати, як вони номерують могили, як вони не розказують всім людям, скільки насправді загинуло їхніх. Валерій працював будівельником. Напевне, більш мирної професії, як будівництво – не існує. Коли розпочалося вторгнення, він пішов зі зброєю в руках захищати свою землю, свою родину, свою Батьківщину. Шлях його додому був дуже довгим. На жаль, що він загинув, але вже вдома. І мамі вже легше, й дружині вже легше. Вони хоч знають, де він, де його могила. Ви знаєте, з 55-ти сіл в нашій громаді, напевно чотири залишились, де ще немає загиблого, або пропавшого безвісти. І матері, дружини, діти ждуть. Ждуть звістки, де їхній солдат. Коли розпочалось широкомасштабне вторгнення кожен з нас застосував себе, знайшов свої вміння застосовувати в чомусь. Хтось став воїном. Хтось став волонтером. Хтось став переселенцем. Але ми всі стоїмо на одному фронті. І ми в цій війні переможемо, тому що за нами Бог, за нами правда. Я не втомлююсь говорити практично на кожних похоронах, коли в нас йде траурна процесія – попереду хрест, а потім Державний прапор. У нас вище хрест, а потім державний символ. І перемога буде за нами, тому що спочатку віра в Бога, а потім держава. Спочатку молитва, а потім влада. Сіємо хліб – молимось. Збираємо хліб – дякуємо Богу за те, що дав той хліб. Ми з нашим отцем Юрієм благочинним не раз говорили на цю тему. Десятий рік у нас, на жаль, такі криваві жнива. Тому що агресор несе всю свою історію біду, руїну, невігластво. Вони нічого, крім зброї, створювати не вміють. Правда і перемога будуть за нами, тому що спочатку Бог, а потім мирське життя», – зазначив міський голова.

 

Юрій Ягодка висловлював щирі співчуття родині, закликав громаду підтримувати родичів загиблих, дякував присутнім, що знайшли час і прийшли провести загиблого захисника в останню дорогу, просив людей, перебуваючи на цвинтарях, підходити і вклонятися до могил полеглих воїнів, де майорить синьо-жовтий прапор.

Завершальна заупокійна молитва та опечатування могили відбулося на цвинтарі, поруч із храмом. Після прощання найближчої родини з полеглим звучав Гімн України. Воїни тероборони зняли з труни державний прапор і тримали його в руках, високо піднявши. Були дані салюти з автоматів. Синьо-жовтий стяг від імені Верховного головнокомандувача вручили рідним Валерія Калабського, як символ держави, за яку боровся й загинув захисник України.

 

На сайті Острозької міської ради написано, що Валерій Калабський народився 4 січня 1977 року у Мощаниці. Рано втратив батька, але став сильним і надійним плечем підтримки для своєї батьківської сім’ї. Навчався в Мощаницькій школі. Згодом продовжив навчання  у Рівненському професійно-технічному училищі, де здобув фах будівельника. У 1995 році був призваний на строкову службу. Став моряком Чорноморського флоту, здобув звання сержанта. Все своє життя проживав у рідному селі Мощаниця разом з дружиною виховував двох донечок. Обожнював своїх діточок і старався огорнути їх своєю відданою любов’ю та турботою.

У повсякденному житті Валерій був працьовитою та незмінно позитивною людиною, любив жартувати та підспівувати пісні. Однією з його найбільших пристрастей була природа, зокрема, любов до садівництва, він багато читав, вдосконалювався, дізнавався нове про прищеплення дерев та відпрацьовував усе в своєму невеличкому, проте затишному садку.

«За найбільшу цінність мав свою родину, легко знаходив спільну мову з оточуючими, в будь-якій компанії ставав «своїм». Коли прийшов час боронити державу Валерій не став шукати виправдань та мужньо став на захист своєї Батьківщини. Господь завжди забирає найкращих до себе…», – зазначено в повідомленні.

 

 

Коментар
09/10/2024 Середа
09.10.2024
08.10.2024
21:36