«На щиті» в Тесів повернувся полеглий захисник Сергій Дацюк

Острожчина провела в останню дорогу полеглого захисника України Сергія Дацюка.

«На щиті» в рідний край військовий, який загинув 14 вересня на Донеччині, повернувся 20 вересня. 

Того дня зранку міста й села Рівненщини зустрічали скорботний кортеж із тілом полеглого воїна. На чолі колони прямувало авто з написом «На щиті»… Люди вже традиційно утворювали живі коридори, устеляючи дорогу різнобарвними квітами, ставали на коліна... В Острозі на майдані Свободи зібралося багато жителів міста і його гостей. Люди тримали прихиленими синьо-жовті стяги України, прапор міста з пов’язаними на них чорними стрічками. Звучала жалобна «Пливе кача…». Віддаючи останню шану полеглому, люди ставали на коліна, було багато сліз і жалоби.

Прямуючи до Тесова у Вельбівному, Бадівці, Мощаниці, Сіянцях, бачив на дорозі багато квітів. Так жителі тих сіл (безумовно, що й інших на шляху) зустрічали загиблого військового, віддаючи йому остатню найвищу шану. У Тесові школярі місцевої гімназії, її педагоги,  односельці утворили живий коридор на в’їзді в село. Те ж саме було на вулиці, де мешкав Сергій Дацюк.

У батьківському домі полеглого воїна було розпочато скорботну церемонію поховання. Заупокійну молитву очолив священник місцевого храму УПЦ МП Олександр Завірюха. Разом із ним молився церковний хор, родина загиблого захисника, сусіди, друзі, військові, жителі Тесова та його гості.

Провести Сергія Дацюка в останню дорогу прийшло багато людей, названих у попередньому абзаці. Вони, а також Острозький міський голова Юрій Ягодка, очільниці Бухарівського та Сіянцівського старостатів Ольга Кадебська та Руслана Никончук приносили й покладали квіти на домовину, схиляли голови у глибокій скорботі, молилися за упокій душі загиблого воїна, висловлювали щирі співчуття згорьованим батькам.

Після завершення молитви довжелезна процесія вирушила з дому полеглого до місцевого храму. У ньому майже годинну Службу Божу провів благочинний церков Острожчини УПЦ МП Олександр Максимюк разом із чотирма священниками зі сіл Острожчини та всіма присутніми в церкві.

Після проповіді Олександра Максимюка жителі Тесова та його гості прощалися зі загиблим захисником України. Потім тіло винесли з храму і на його подвір’ї священники також провели коротку заупокійну молитву.

«Із 2014 року офіційно підтверджений і сьогодні з шаною буде похований 74-й полеглий Герой з Острожчини. У нашій громаді є одне місто й 55 сіл. І ми рахували, що лише п’ять сіл залишилося, де немає або загиблого, або безвісти зниклого воїна під час теперішньої російсько-української війни. Сергій працював на агропідприємстві. У ці дні, тижні він би точно займався хліборобством – тому, що Україна завжди славилася своїм хлібом, своїми працьовитими людьми. Але орда принесла нам ось такі криваві жнива. Десяті криваві жнива. І в них немає мети у цій війні. Вони несуть неуцтво, руїну, сльози. Ми зі святими отцями вже не один похорон відбули. Кожен із них важкий. Для мене особисто найважче й найстрашніше, коли на похороні несуть короваї. Не за таких обставин мав бути той коровай… Перемога буде за нами! У нас на першому місці Бог, потім держава. Ми сіємо хліб і молимося до Бога, збираємо урожай – дякуємо Богу. Хоронимо людину – з Божим Словом. Ми своїх Героїв не нумеруємо. Якщо є можливість привезти Героя на рідну землю,  з Божими і державними почестями проводжаємо в останню дорогу», – сказав під час виступу Юрій Ягодка

Очільник громади висловлював щирі співчуття родині полеглого захисника України, просив присутніх підтримувати родини загиблих, дякував усім, що прийшли провести воїна в останню дорогу.

Від храму довга колона (метрів на 200 – 300, а може, і більше) на чолі з хрестами, двома короваями на рушниках, світлиною Героя, хоругвами та багатьма державними прапорами, сотнями квітів, вирушила в напрямку сільського цвинтаря. Сумні мелодії грав духовий оркестр Центру культури, дозвілля та туризму (керівник Сергій Бережнюк), звучали траурні піснеспіви у виконанні церковного хору, поряд з автомобілем, який віз домовину з тілом, крокувала почесна варта військових тероборони.

На цвинтарі також була проведена панахида. Після прощання рідних із загиблим, присутні військові зняли з домовини синьо-жовтий стяг. Коли прозвучав Гімн України, були дані залпи на честь полеглого захисника України, командир урочисто передав Державний прапор батькам полеглого. 

Під час похорону мені розповідали, що Сергій Дацюк навчався до 9 класу в місцевій школі, отримав загальну середню освіти в Сіянцівській ЗОШ (тепер – ліцеї). На муляра і штукатура навчався в Державному професійно-технічному навчальному закладі «Острозьке вище професійне училище». Працював на одному з агропідприємств Гощанщини. Жителі Тесова кажуть, що полеглий Герой був доброзичливим, життєрадісним, товариським і  працьовитим хлопцем. Сергій Дацюк не встиг створити власну сім’ю, народити з дружиною діток, бо цьому завадила війна.

Чоловіка вдома чекали й провели в останній путь батьки.