На Острожчині до Небесного воїнства провели захисника України Сергія Гаєвського

Острожчина та вся Україна попрощалася зі ще одним Героєм, який віддав своє життя, боронячи Батьківщину від російських загарбників. Сергій Гаєвський із Завидова загинув 5 серпня під час ворожого обстрілу в районі населеного пункту Вільшана, Харківської області. Йому назавжди залишиться 44-роки.

Церемонію прощання та поховання полеглого захисника України провели в неділю, 13 серпня, в Плоскому. Попрощатися із Сергієм Гаєвським прийшло багато жителів Плосківського старостату, сусідніх і віддалених сіл і міст України.  

На в’їзді в село з боку Завидова скорботний кортеж очікувало багато людей. Коли автомобіль зі світлиною Героя у вікні та домовиною, в супроводі машини поліції під’їхав до початку меж Плоского присутні, а це були школярі, люди молодого, середнього та старшого віку, стали на коліна. Була сформована колона, яка вирушила сільськими вулицями в напрямку місцевого храму. Люди несли хрести, хоругви, світлину Героя, два великі синьо-жовті стяги (восьмеро учнів ліцею тримаючи руками великі полотнища в горизонтальній площині), два менші прапори на древках, одне червоно-чорне повстанське знамено. Хор місцевої церкви виконував траурні піснеспіви, грав сумні мелодії духовий оркестр.

Мешканці села встелили дорогу живими квітами. Люди зустрічали колону на колінах, утворюючи «живі коридори», а після того приєднувалися до ходи. Біля місцевого ліцею звучала сумна мелодія «Пливе кача…». Згодом, неподалік цвинтаря до колони приєдналися 4 священики Православної церкви України (ПЦУ).

Заупокійну майже годинну Службу Божу провели на подвір’ї місцевого храму. За душу полеглого воїна, прощення йому всіх гріхів молилися сім священиків на чолі з благочинним церков Острожчини ПЦУ, протоієреєм Юрієм Лукашиком.

Після завершення панахиди із проповіддю виступив Юрій Лукашик. Він говорив: про звірину сутність рашизму, про їхнього «царя-маніяка», про великі злодіяння ворога на нашій землі, про жахливі втрати України, про загиблого захисника Вітчизни Сергія Гаєвського, про велику жалобу родини, близьких, жителів села та всієї України, про велику пожертву загиблого заради свободи й незалежності нашої країни.

«Сьогодні ми всі висловлюємо вам щирі співчуття, шановна родино! Це непоправима втрата. Ви завжди будете згадувати тата зі сльозами на очах. Будете сумувати за ним, що він живим не повернувся. Будете стояти на могилці й оплакувати його… Ми з вами сьогодні розділяємо вашу скорботу. Розділяємо ваше горе. Сьогодні з вами плаче вся наша Україна. І ми схиляємо голови у скорботі. І як сказано в молитві «Нехай Господь поселить його душу в місті квітучому, у місті праведному, у місті світлім, де вже немає ні журби, ні зітхання, а життя безкінечне, вічне. Амінь», – зазначив Юрій Лукашик.

Острозький міський голова Юрій Ягодка згадував минуле з середніх віків нашої історії. Починаючи з тих далеких часів північно-східний ворог (московит, тепер рашист) неодноразово нападав на наші землі, нищив, грабував, викрадав, присвоював наші історичні та культурні надбання.

«Століттями ми з іншими країнами відбивалися від них. Але не робили висновків у тому, що вони можуть прийти знову. І вони йшли. Там нічого християнського православного немає. Ніколи християнин не піде на християнина, якщо він справжній християнин… Те що відбувалося в Німеччині 90 – 80 років тому – зародження фашизму, нацизму в кінці 20-х років ХХ століття тепер повторилося на наших очах. У що тоді вилилось ми вже знаємо. Німці досі каються з часів завершення Другої світової війни. Просять прощення у всіх народів, яким вони причинили велике зло. Вони вимолюють прощення. Їм досі соромно за те, що вони робили в сорокових роках минулого століття. А рашиська орда століттями лізе в інші країни, на чужі території, бо їм мало. І там каяття немає. І його не буде…», – зазначив Юрій Ягодка.

Очільник громади також говорив про спробу рашистів знову домовитись про перемир’я, щоб накопичити сили й піти знову; про те, що ворог не зупиниться на окупованих територіях і піде далі на інші країни. Завершуючи виступ Юрій Ягодка запевняв у перемозі України, просив присутніх тримати стрій, допомагати нашим Збройним силам, допомагати нашим захисникам і захисницям, підтримувати родини загиблих, висловлював щирі співчуття рідним та близьким Сергія Гаєвського.

Спершу з полеглим воїном прощалися присутні священики, представники влади та всі присутні.

Корзину з квітами від Острозької міської територіальної громади поклав голова міської ради Юрій Ягодка та очільниця Плосківського старостинського округу Наталія Гурко. Вони також висловили глибокі  співчуття родині полеглого Героя з приводу непоправної втрати.

Довгою була траурна колона, яка вирушила від сільського храму в напрямку до сільського кладовища. Жителі села та його гості провели в останню дорогу загиблого Героя Сергія Гаєвського. 

Завершилась церемонія поховання на цвинтарі села. Там священики також провели заупокійну молитву. Після її закінчення із короткою проповіддю звернувся до присутніх протоієрей Назар Ніколайчук.

«Усі ми глибоко співчуваємо родині. Ми кажемо, що Герої не помирають. Вони помирають фізично, але пам’ять про них живе до тих пір, поки вони залишаються у нас в пам’яті. Допоки ми возносимо за них свої молитви. Тому що всі воїни – Герої, в тому числі і  Сергій. Вони, взявши до рук зброю, пішли захищати в ХХІ столітті нашу святу українську землю. Ті хлопці та дівчата, найкращі з найкращих, які стоять на захисті нашої держави на півдні, сході, півночі є нашими ангелами – земними. Вони оберігають нас від нашестя російської орди. Віддаючи найдорожче – своє життя на вівтар незалежності України, повертаючись до своїх домівок нескореними, але на щиті, вони стають ангелами у Небесному війську. Вони молять милосердного Господа за те, щоби Він наблизив час нашої перемоги, за те, щоб жертва наших найкращих синів і дочок не була даремною. Треба завжди пам’ятати, за що гинуть такі Герої, як Сергій. Вони віддають свої життя за нашу святу українську землю, за нашу милозвучну святу українську мову, за те, щоб ми тут молилися українською мовою, ходили до української церкви, яка тепер у найтяжчі часи зі своїм народом», –  сказав священик ПЦУ.

Назар Ніколайчук також запевняв у перемозі України, просив Бога, щоб він прийняв душу полеглого воїна в Царство Небесне та висловлював щирі співчуття родині.   

Присутні військові під звуки Гімну України зняли з домовини синьо-жовтий стяг. Його урочисто було передано родині. Також були дані салюти в честь загиблого захисника України.