Мощаниця провела в останню дорогу воїна Юрія Гілянчука

Другий день поспіль Острозька міська територіальна громада перебувала в глибокому траурі.

Мощаниця провела в останню дорогу загиблого на російсько-українській війні воїна Юрія Гілянчука. Він загинув 15 травня під час ворожого обстрілу поблизу Авдіївки Донецької області.

 У п’ятницю, 19 травня, Острожчина та Рівненщина, живими коридорами та квітами на дорозі зустрічала загиблого воїна. В Острозі, на майдані Свободи, під час проїзду траурного кортежу, звучала тужлива «Пливе кача…», попереджувальні сигнали подавав автомобіль поліції. Острожани та гості міста тримали в руках синьо-жовті прапори та стяг Острога, перев’язані чорними стрічками.

 Чин поховання розпочали в суботу, 20 травня, в домі померлого. Туди заздалегідь приходили члени родини, друзі, сусіди, військовослужбовці територіальної оборони, жителі Мощаниці та його гості, представники влади – Острозький міський голова Юрій Ягодка та очільниця Мощаницького старостинського округу Ольга Іванова. Вони приносили квіти, молилися за упокій душі померлого захисника України, висловлювали щирі співчуття родині.

 Після проведеної молитви, яку очолив священник Свято-Троїцького храму Мощаниці Православної церкви України Микола Свістак, скорботна процесія вирушила до місцевої церкви. Воїни тероборони та цивільні різного віку несли портрет Юрія Гілянчука, синьо-жовті прапори, хрести, хоругви, багато вінків і квітів. Ними встеляли дорогу, якою їхав автомобіль із тілом Героя.

 Траурні мелодії грав духовий оркестр центру культури, дозвілля та туризму, члени церковного хору виконували релігійні піснеспіви. Мешканці Мощаниці, жителі вулиць, якими рухався скорботний кортеж, водії та пасажири зустрічних транспортних засобів зупинялися, падали на коліна, молилися, проводжаючи автомобіль із померлим Героєм.

 Людей у селі на похороні Юрія Гілянчука зібралося дуже багато. Коли колона з тілом полеглого воїна рухалась дорогою «Вельбівно – Гоща», то її протяжність була до 200 метрів. Багато жителів Мощаниці приєднувалися до скорботної процесії на шляху її руху до храму. Дехто очікував скорботну процесію на подвір’ї чи біля сільської церкви, щоб приєднатися до панахиди за загиблим захисником України.

 Після заупокійної Служби Божої, яка відбулася в Свято-Троїцькому храмі, на його подвір’ї, до присутніх звернувся Острозький міський голова Юрій Ягодка.

 Вчора в Острозі ми проводжали в останню дорогу захисника України з Острога, сьогодні тут, завтра в Оженині. Потік біди, горя, страждань – не припиняється, бо триває жорстока й безглузда з боку рашистів війна. Ми змушені воювати за свою Батьківщину, бо ворог безпощадний та підступний. Подивіться навкруги, як цвіте все навкруги, яка чудова українська весна. Тільки радіти життю. А в нас дуже велика біда – похорони молодих чоловіків і жінок. Все це приніс нам давній лютий ворог. Можливо історія уже нас навчить. У ХVІ столітті – не навчила. Тоді князь Костянтин Іванович Острозький у битві під Оршею, з литовцями, з поляками, розбив мокшан. Вони попросили перемир’я. Відповіддю на це було знищення Запорізької Січі. Наші предки спробували відновити незалежність України під час національно-визвольних змагань в двадцятих та сорокових роках ХХ століття. Тоді  також, із різних причин, не вдалося вибороти волю. Тут, біля храму, є могили загиблих борців за свободу України. Можливо вже на цей раз нам українцям удасться за допомогою всього цивілізованого світу подолати ворога. Вже всі зрозуміли, хто такі рашисти. Якби не війна, ми б усі, в тому числі й Юрій Гілянчук, могли би займатися зовсім іншими справами. Ми б раділи життю, ростили дітей, працювали на благо родин і України, мріяли, робили добрі справи. Але, на жаль, війна забрала Героя. Ми тут, щоб провести його в останню дорогу. Дорога родино! Прийміть щирі співчуття від усієї Острозької міської територіальної громади. Усі в скорботі разом із вами. Дякую всім за участь цьому скорботному заході… Слава Господу Богу! Слава загиблому Герою і слава Україні», – сказав очільник Острозької громади. 

 Поховали загиблого захисника України Юрія Гілянчука поруч зі Свято-Троїцьким храмом Мощаниці. Там ще розташовані могили воїнів Української повстанської армії та священників, які були поховані в 1894 та 1991 роках.

Після прощання рідних, близьких та священників із Юрієм Гілянчуком, присутні воїни Української армії зняли державний прапор України із домовини, яким вона була накрита. Традиційно прозвучав Гімн України. Були дані три салютні залпи із автоматів. Синьо-жовтий стяг урочисто передали родині загиблого Героя.

Під час похорону мені жителі Мощаниці розповіли, що Юрій Гілянчук був світлою, веселою, спокійною, доброзичливою людиною, патріотом України. На її захист він став під час проведення Антитерористичної операції на сході України. Коли почалося широкомасштабне вторгнення ворога він також став на захист Батьківщини. Воював у складі окремої 110 механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка. Був нагороджений орденом «За відвагу».

 Після закінчення Мощаницької школи Юрій навчався в Острозькому профтехучилищі, служив в Українській армії. Працював на благо родини та України. Через важку та непоправну втрату глибоко сумують мама, батько, дружина, діти Артем і Мар’яна, вся родина, рідне село та Україна…