В Острозі похоронили загиблого захисника України Андрія Мізеру

Сонячний і по весняному теплий погожий день неділі в Острозі був траурним.

У неділю, 30 квітня, наше місто, громада та вся Україна проводжала в останню дорогу загиблого на російсько-українській війні захисника Андрія Мізеру. Він загинув 17 квітня внаслідок мінно-вибухової травми в поблизу Павлівки Донецької області.

Острожани та жителі Рівненщини зустрічали загиблого Героя живими коридорами та квітами. В Острозі на майдані Свободи жителі нашого міста та його гості віддали шану Захиснику України, стаючи на коліна з державними прапорами та символами Острога, які були перев’язані чорними стрічками.

Пронизливо вила сирена автомобіля поліції, звучав сумний реквієм «Пливе кача». Багато людей плакали, адже дуже передчасно відійшов у вічність хлопець, якому б тільки жити, працювати, створити сім’ю та радіти життю і сім’ї...

Поховальна церемонія розпочалася в Свято-Миколаївському храмі Острога. Молитву за упокій душі невинно вбитого воїна очолив благочинний Острожчини Православної церкви України, протоієрей Юрій Лукашик. Разом із ним молилися ще чотири священники із сіл нашого краю, церковний хор, рідні, близькі, друзі, бійці територіальної оборони, острожани та гості міста.

Від Свято-Миколаївського храму до майдану Свободи домовину з тілом Героя несли на руках. Очолював процесію чоловік із великим короваєм на вишитому рушнику. Також була світлина загиблого, хрести, хоругви. Співали жалобні релігійні пісні, грав духовий оркестр. На головній площі міста люди стрічали скорботну процесію на колінах, із квітами. Знову ятрила душу сумна «Пливе кача».

Після встановлення гробу громадську панахиду розпочали з виконання державного гімну та підняття синьо-жовтого стяга. Після того звучав сумний вірш про загибель українського воїна, скорботу рідних та коханої. Він викликав багато сліз, навіть чоловіки ледь їх стримували…

Висловлював щирі співчуття родині, запевняв у нашій перемозі, говорив про звірину сутність кацапів, розв’язану ними несправедливу війну, терористичні акти в Умані, Одесі та інших містах України, про героїзм наших захисників, дякував громаді за участь в панахиді та багато іншого Острозький міський голова Юрій Ягодка. Він разом зі своїм заступником Олександром Харчуком поклали вінок із квітами до труни з тілом загиблого захисника, прощалися із ним, опустившись на коліна. Молилися за упокій душі полеглого воїна, покладали живі квіти, висловлювали щирі співчуття родині численні острожани та гості міста.

Із майдану Свободи в Острозі скорботний кортеж вирушив у напрямку Нового цвинтаря. Дорогою він зупинявся на вулиці Городище. Там Юрій Лукашик читав фрагмент Євангелія. На новому острозькому цвинтарі, де завершилася поховальна церемонія, з’явилася чотирнадцята могила загиблого на війні захисника України.

Священники та всім присутні молилися за упокій душі полеглого воїна. Присутні бійці територіальної оборони зняли з домовини Державний прапор і передали його матері. Були дані залпи з автоматів.

На фейсбук-сторінці Державного професійно-технічного навчального закладу «Острозьке вище професійне училище» зазначено що Андрій Мізера «… мужній і відважний воїн наш випускник 2016 року... Він навчався за професією «Перукар (перукар-модельєр). Манікюрник». Він був веселим, креативним та дружелюбним. Герою назавжди залишиться 29...».

Рідна сестра воїна Марія для сайту Район. Острог та газети «Замкова гора» розповіла, що навчався Андрій в Острозькій ЗОШ № 1. Мріяв бути ветеринаром, хотів лікувати тварин, але не склалося.

Здобувши професійну освіту,  працював будівельником переважно на заробітках у Польщі та Чехії. Захищати Україну пішов добровольцем. Спочатку служив у 14 окремій стрілецькій бригаді територіальної оборони, а потім був переведений в 68 єгерську бригаду імені Олекси Довбуша.

Марія Андріївна зазначила, зі слів бойових побратимів, що Андрій був сміливим та відважним. Про нього гарно відгукувались друзі-воїни. Зокрема, під час останнього виходу на позиції, зазнавши поранення, острожан навіть не перев’язувався, а до останнього вів бій із ворогом.  Без батька залишилась чотирирічна дочка Олександра, втратила сина мама Руслана Анатоліївна, осиротіли рідна сестра Марія, двоє племінників.