Річниця Декларації про державний суверенітет України: острозькі реалії
-
-
>
-
>
-
>
ФОТО
1013
Тридцять два роки тому – 16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет.
Прийнятий документ проголосив верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах, започаткував процес новітнього державотворення, створив передумови для ухвалення 24 серпня 1991 року ще одного надважливого документа в творенні новітньої історії українців – Акта проголошення незалежності України, розповідає Марія Данилюк, завідувачка відділу історії Державного історико-культурного заповідника міста Острога на сайті музею.
Народні депутати від «Народної ради» Левко Горохівський, Олесь Шевченко, Левко Лук’яненко, Степан Хмара, Михайло Горинь, Богдан Ребрик, Ірина Калинець, В’ячеслав Чорновіл, Богдан Горинь, Генріх Алтунян після голосування за Декларацію про державний суверенітет України.
У ХХ ст. за час існування комуністичної тоталітарної системи ні Голодомор 1932–1933 рр., ні масові голоди, ні репресії, ні Великий терор, ні економічні та політичні експерименти не змогли викорінити державницькі устремління українців. Наприкінці 1980-х рр. ХХ ст. в умовах послаблення командно-адміністративного диктату знову відродився масовий національно-патріотичний рух і постало питання незалежності.
В Україні політика перебудови дала поштовх до активізації всього суспільно-політичного життя та посилення національно-визвольного руху. Широку популярність набули такі громадські об’єднання, як «Меморіал», Товариство української мови імені Тараса Шевченка, Студентське братство, Український культурологічний центр та інші.
Суспільно-громадська організація – Товариство української мови ім. Тараса Шевченка (ТУМ), яка офіційно створена на Установчій конференції 11-12 лютого 1989 р. в Києві як всеукраїнська громадська спілка, що на хвилі національного піднесення об’єднала численні організації та гуртки з метою відродити й утвердити українську мову в Україні й серед українців зарубіжжя. Головою ТУМ було обрано Дмитра Павличка. У роботі Установчої конференції, взяла участь делегація від Рівненщини на чолі з Василем Червонієм.
На Острожчині з 1989 р. діяв осередок Товариства Української мови імені Тараса Шевченка, який на початку 1990-х перетворений в Острозьке районне об’єднання «Просвіта». Очільниками були Валентина Шавронська, Марія Чубай, Анатолій Криловець. Активні просвітяни: Надія Захарук, Володимир Озимковський, Інна Гвізда, Галина Коханюк, Богдан Денисюк, Олександр Мазур, Володимир Криницький.
У вересні 1989 р. виникає перша масова, фактично опозиційна до влади політична структура – Народний рух за перебудову. Загальноукраїнські процеси громадсько-політичного руху вплинули й на активізацію до створення осередку Народного Руху України на Острожчині. В травні 1990 р. в Острозі відбулася установча конференція районної організації Народного Руху України.
Яскравою подією нового етапу боротьби за незалежність української держави стала акція «Живий ланцюг», яка відбулася 21 січня 1990 р., та стала однією із наймасштабніших акцій громадянської активності. Акція була організована й підготовлена Народним рухом України до 71 річниці Дня Злуки УНР та ЗУНР. Український «Живий ланцюг» починався в Івано-Франківську, йшов через Львів, Тернопіль, Рівне, Житомир до Києва. До Києва приїздили делегації із східних регіонів Української РСР, з таких міст як Донецьк, Луганськ, Харків. Загальна відстань «ланцюга» становила близько 700 кілометрів.
За різними оцінками, в акції взяли участь від 450 тисяч, до кількох мільйонів осіб. Активну участь у цій взяли жителі Острожчини. За спогадами Миколи Бендюка активісти з Острозького району повинні були заповнити ділянку від села Дорогобуж і, скільки вистачить людей, в сторону Гощі. Від села Оженин участь в акції брав Олександр Тивонюк, від міста Острога – Володимир Криницький, Євген Максимяк, В’ячеслав Савченко, Володимир Маліванчук, Сергій Маліванчук, Віктор Сокіл.
На мітингах, різних заходах патріоти України все частіше використовували національну символіку. В різних населених пунктах все частіше відбувалися мітинги з нагоди підняття національного синьо-жовтого прапора. У фондах Державного історико-культурного заповідника м. Острога є світлини з одного такого мітингу в селищі Острозького цукрового заводу, де 29 липня 1990 р. було піднято синьо-жовтий прапор. Автор світлин колишній наш музейний співробітник – Романчук Олександр Миколайович (1949 – 2014).
Багато десятиліть у ХХ ст. одним з виявів руху опору тоталітарній радянській системі були підпільні листівки, брошури, книжки. У 1989–1990 рр. бурхливо розвивався періодичний самвидав — газети, журнали, бюлетені, вісники, альманахи. Під час перебудови в УРСР вийшли понад 1200 неофіційних видань, серед яких — «Український Вісник», «Вісник РУХу», «Поступ», «Голос відродження», «Центральна рада», багато регіональних видань.
1990 року в ході розгляду проектів Декларації, який у пленарному режимі тривав із 28 червня до 16 липня, обраний 4 березня того ж року новий склад Верховної Ради УРСР здійснив стрімку еволюцію від народних депутатів союзної республіки до парламентаріїв фактично незалежної держави.
І в цьому велика заслуга представників національно-демократичної Народної Ради, які попри перебування в меншості (125 мандатів із 450), вже через декілька місяців зуміли переконати більшість народних депутатів підтримати ідею суверенітету та незалежності України.
