Острозькі гімназисти повторили подвиг Героїв Крут

Сто років тому, у грудні 1917 р., єдиною владою в місті Острог залишилось військово-спортиве товариство «Січ імені Івана Богуна».

«До острозької січі входили українські хлопці із місцевої гімназії. В них вже була зброя, отримана від українського комітету солдатів Рильського піхотного полку, який базувався в Острозі. Солдати старались підтримувати порядок на території військових містечок, а січовики контролювали ситуацію з цивільним населенням міста», – пише на своїй сторінці у мережі Фейсбук краєщзнавець Микола Бендюк.

2 грудня 1917 р. у Брест-Литовському, де перебувала дипломатична делегація УНР під керівництвом Голубовича, українські делегати зустрілися з представниками Німеччини та Австро-Угорщини з питань підписання перемир'я, що свідчило про визнання незалежності України. 

Більшовицька Рада народних комісарів 2 грудня 1917 р. у Петрограді ухвалила «Маніфест до українського народу» з ультимативними вимогами до Української Ради. Згідно з чим у разі невиконання ультиматуму протягом 48 годин оголошувався стан війни між Україною та Росією. Тоді ж масово збільшовиченні військові підрозділи почали повертатися з фронту. Один із таких загонів під керівництвом більшовицьких комісарів зупинився на залізничному вокзалі в Кривині.

Острозькі січовики, щоб не наражати на небезпеку Острог, вирішили випередити можливі дії солдатів по грабунку міста, виїхали до Кривина. Потрібно відмітити, що більшість російських солдатів була деморалізована і хотіли повернутись до дому. Завдання острозьких січовиків було і в тому, щоб відібрати в них зброю.

Але так сталось що комісари організували збільшовичених солдатів і прийняли бій.  Під час бою частина гімназистів-січовиків загинула.

Острожани настільки шанували цих хлопців що вирішили поховати їх на Замковій горі в Острозі. Могила була насипана біля Круглої вежі і на ній поставили дерев'яний хрест. На похорон прийшло як українське так і єврейське населення міста. 

В наступному часі проходили щорічні молебні на могилі. Так в 1927 році адміністративний старшина УНР Оникій Богун описував панахиду біля цієї могили, що проводилась в річницю загибелі Симона Петлюри. На панахиді похованих січовиків називали «козаками».

Могилу українських героїв не зачепили поляки, після Другої світової війни за похованням ніхто не доглядав, це було небезпечно. Поступово дерев'яний хрест підгнив і його просто викинули, а могилу розрівняли.

«Після отримання незалежності ми, в 90-х роках, почали відновлення могили. Багато до цього долучився Петро Зотович Андрухов. Він розповів мені про хлопців острозьких гімназистів, які повторили подвиг героїв Крут. Але, паралельно опитуючи острожан з'явилася версія що в цій могилі поховані старшини (сотники) армії УНР. Тому на табличці, спочатку дерев'яного хреста, ми написали що там поховані два сотники армії УНР. 
Там нам тоді навіть називали прізвища «Вічна пам’ять патріотам полтавчанам Української Народної Республіки Федоренко Миколі, Губенку Івану, загиблим у боях під Кривином у вересні 1919 р.», – розповідає Микола Бендюк

Але зараз чоловік вважажє, що це був не вірний напис.

«Старшина армії УНР Оникій Богун описує церковну панахиду біля цієї могили у 1927 році вказує дату поховання 1917 рік., місце поховання називає «козацькою могилою», січовиків називали й козаками. Тому я переконаний, що там поховані острозькі гімназисти. Версія про те що там поховані старшини УНРівці повязана, мабуть, з тим, що керівником Просвіти і найбільш шанованим острожанами, був Микола Шугаєвськийбув з Полтави (керівник департаменту позашкільної освіти в уряді УНР). Шугаєвський похований на бельмазькому кладовищі. Можливо Федоренко Микола та Губенко Іван були острозькими гімназистами і січовиками, тоді все сходиться», – додає краєзнавець.

Інформацію про поховання в холодні пору року підтверджує і острозький археолог Олександр Бондарчук, який розкопував могилу і бачив що вона була закидана грудками землі, що вказує на мороз під час поховання. 

«В 1999 році я намалював проект нового пам'ятника на могилі, що нагадував би і Волинський хрест з розширеними раменами і заразом це схоже й на козацький хрест. Сам пам'ятник викував із металу острозький коваль Григорій Захарчук, і ми встановили цей великий хрест на могилі загиблих героїв» - розповідає Микола Бендюк.

На сьогодні ми не знаємо прізвищ похованих хлопців гімназистів, але існує опис цього похорону і, можливо, його віднайдення дасть можливість ідентифікувати ці тіла. Тоді ми вже зможемо написати табличку на могилі, але присвятимо цей пам'ятник всім воїнам УНР які поховані в Острозі. Це і Микола Шугаєвський, і Оникій Богун, і інші солдати та старшини які загинули за незалежність в першій половині 20 століття.