Михайло Якубович розповів про нову книгу «Від Майдану до АТО: українські мусульмани в умовах військово-політичної кризи 2013 — 2016 років»

У студії Громадського Радіо ісламознавець, кандидат історичних наук Михайло Якубович розповів про свою нову книгу «Від Майдану до АТО: українські мусульмани в умовах військово-політичної кризи 2013 — 2016 років»

Чому ви вирішили написати саме на цю тематику?

Дійсно, вийшов дуже цікавий проект. Я сподіваюся, успішний. Я тривалий час займаюся дослідженням ісламу в Україні. Одне з питань — участь мусульман у суспільно-політичному житті країни. Події 2013 — 2017 років, які тривають (Євромайдан, окупація Криму, АТО), істотно вплинули на ситуацію в мусульманських громадах. У нас не менше половини мусульманського населення країни мешкає в Криму і на окупованих територіях на Донбасі. Половина мусульман безпосередньо стали заручниками цих подій: хтось мігрував, хтось зайняв іншу позицію. Мене цікавили реакції ісламської громади. Років 10 тому питання України, української ідентичності, служби мусульманина в армії не були на слуху. Багато мусульман — громадяни інших країн. Постало питання конкретно перед мусульманами-українцями, як бути далі, як реагувати. Дуже часто це були громадянські реакції без ангажування в релігію як таку.

Для багатьох це було саме релігійне рішення, тому я вирішив зробити невелике релігійне дослідження, яке відстежить долю цих мусульман та ті мотиви, які керували ними в участі, наприклад, у подіях Євромайдану, блокаді Криму, службі в ЗСУ, службі в якості медиків.

Тобто мова йде про мусульман, які є етнічними українцями?

У моїй книзі найбільше фігурують історії українців та кримських татар. Окрема тема — це іноземці, які приїхали в Україну і долучилися до проукраїнських сил уже після війни, зокрема кавказці. Чому так? Тому що це були найбільш натуралізовані мусульмани, ті, хто тут народився, ті, хто вважав Україну своєю Батьківщиною, для кого це не країна, в яку вони приїхали навчатися. Я спілкуюся з мусульманами зі змішаних родин, коли батьки приїжджали на певний час, але одружилися тут, їхні діти мають набагато більш проукраїнський орієнтир.

Окрема тема — українці, які перейшли в іслам. Це люди, які мають спільні з представниками інших віросповідань погляди на багато речей, зокрема громадянську солідарність, але перед ними як носіями гібридної ідентичності поставало питання, як з точки зору ісламу, наскільки ти можеш брати участь у війні як мусульманин. Це питання поставало перед віруючими інших релігій.

Чиї історії ви досліджували?

Було кілька цільових груп:

• кримчани, які залишилися в окупованому Криму;
• мусульмани, які брали участь в АТО з 2014 року (це волонтер Ольга Башей, я писав про Аміну Окуєву та Адама Осмаєва, Олександра Вітра, велику допомогу надав Микола Силич з Нікополя, який в складі ЗСУ воював з 2014 року).

 Наскільки активними були мусульмани під час подій Революції Гідності?

Зараз у нас є багато оцінок цього явища. Від націонал-романтичних до скептичних, більш виважених. На Майдані багато людей були конкретно за щось своє. Хто були ці мусульмани? Це були українські мусульмани, які так, як і інші українці, бажали змін в країні. Вони боролися за справедливість, проти корупції. Друга група — це кримські татари. Ще з початку 90-х років кримські татари робили ставку на підтримку в Києві демократичних сил.

Яким чином ці історії представлені в книзі?

Зараз багато книг про війну пишеться в дусі бестселерів. Це описи з подробицями військових баталій. Мене цікавив внутрішній світ людей, що ними керувало, які мотиви. Я не наводжу біографій кожної окремо взятої людини. Є розкручені медійні постаті, які не потребували біографічних даних, інші потребували, але я показував саме дії, заяви, позиції.

Практично про кожного героя моєї книги можна писати окрему книгу.

Батальйон Джохара Дудаєва ви теж досліджували?

Так, я досліджував, але багато людей приховуються за псевдонімами, вони надають мотивацію, але конкретика — це закрита інформація. Якби дослідник її оприлюднив, це була би знахідка для спецслужб сусідньої країни.

Які історії вам розповідали кримчани, які залишилися в Криму?

Мене цікавили ті кримчани, які були активними прихожанами мечетей. Це релігійні люди, які мають хорошу освіту, можуть дати виважену оцінку подіям.

Мене цікавило, яка ситуація в мечетях Криму, як змінилася тональність проповідей, про що говорять, цим цікавляться, про що не говорять, як оцінюють ситуацію в громадах.

 Ми знаємо про випадки, коли мусульман затримували в мечетях, коли знімали їхні відбитки пальців.

Я пишу про це. В 2014 — 2015 таких випадків було багато, потім Росія виробила певну позицію. Вони почали працювати або по-тихому, або підв’язувати все під Хізб ут-Тахрір.

Чи спілкувалися ми з мусульманами, які опинилися на тому боці конфлікту?

Так. Я з перших днів війни мав контакти з деякими своїми приятелями, які опинилися в глибокому тилу. Мені розповідали, як відбуваються події. Один з бійців підтримує контакти з мусульманином, який зайняв протилежну позицію. Він мені показував деякі елементи свого листування. Але релігійної мотивації там не було, там була російська мотивація.

У мусульман на Донбасі була втрачена релігійна ідентичність.

Чи присутні військові капелани-імами в зоні АТО?

Так. Мусульмани налагодили роботу. Переважно це забезпечення халяльним харчуванням, забезпечення п’ятничних богослужінь. Траплялися випадки одруження мусульманина-бійця. Виконувалися необхідні ритуали із загиблими мусульманами. 

Розмовляла Олена БАДЮК