Фронтові дороги, які подолав острожанин Ярослав Шатава
-
-
>
-
>
-
>
3862
В Указі №836/2009 від 20 жовтня 2009 року повідомляється, що з метою «вшанування героїчного подвигу і жертовності Українського народу у Другій світовій війні установити в Україні День визволення від фашистських загарбників, який відзначати щорічно 28 жовтня».
Трагедія «визвольних» днів в Україні полягає в тому, що за час боїв із нацистами так звані польові військові комісаріати мобілізували цілими селами і без всякої підготовки та без зброї кидали на багнети німців українську молодь.
На сайті Державного історико-культурного заповідника міста Острога повідомляють, що в ході німецько-радянської війни 1941-1945 роках саме на території України відбулися ключові битви за звільнення Європи від нацизму.
Вигнання нацистів з території України відбувалося понад півтора роки. Восени 1943 року командування Червоної армії підтягувало резерви і накопичувало війська на правому березі Дніпра, щоб взяти штурмом побудований німцями «Східний вал».
З метою агітації та пропаганди Ставка Верховного Головнокомандування перейменувала Воронезький, Степовий, Південно-Західний і Південний фронти відповідно в 1-й, 2-й, 3-й, 4-й Український фронти.
Вигнання нацистів із Закарпаття розпочалося 9 вересня 1944 року під час Східно-Карпатської стратегічної воєнної операції. Складовими частинами Східно-Карпатської операції були Карпатсько-Дуклінська та Карпатсько-Ужгородська фронтові наступальні операції.
У ході Карпатсько-Ужгородської операції війська 4-го Українського фронту здобули карпатські перевали й наступали на Закарпаття. 16 жовтня радянські війська зайняли місто Рахів, 24 жовтня – Хуст і Сваляву, 26 жовтня – Мукачево, а 27 жовтня – Ужгород. 28 жовтня радянські війська вийшли на сучасний кордон України.
Повне витіснення угорських і німецьких військ із найзахіднішого регіону теперішньої України (Закарпаття) відбулося в результаті наступальної операції радянськими з’єднаннями Четвертого та Першого Українських фронтів Східно-Карпатської.
Із Закарпатської України радянські війська витіснили ворога силами 4-го Українського фронту 28 жовтня 1944 року.
Із найзахіднішого населеного пункту України – залізничного вузла на кордоні України зі Словаччиною й Угорщиною міста Чоп остаточно вигнано нацистів 23 листопада 1944 року.
У результаті проведення Східно-Карпатської операції радянські війська, прорвавши укріплення Лінії Арпада, перейшли Карпати, зайняли територію Закарпатської України і створили умови для подальшого просування в Чехословаччину.
Втрати у ході тих подій були досить великими з обох сторін. Німці та угорці втратили приблизно 60 тисяч убитими, 28 тисяч їхніх вояків потрапили в полон. Радянська армія втратила понад 50 тисяч військових.
Зокрема 41 тисяча – убиті та поранені, ще 2 тисячі зникли безвісти. Багато хто отримав обмороження. Багато наших земляків воювали на фронтах Другої світової.
А в перші місяці після вигнання нацистів з Острога, в місті та районі було проведено масову мобілізацію. Солдати-острожани воювали у складі Українських фронтів, наближаючи день вигнання німецьких нацистів з українських земель.
Серед них був і Ярослав Шатава, справа якого зберігається у фондах Державного історико-культурного заповідника Острога.
Ярослав Антонович Шатава народився 17 листопада 1918 року в селі Гульча Здолбунівського повіту в сім’ї селян. Після отримання семирічної освіти вступив у 1932 році до Острозької гімназії.
Зі шкільних років мріяв про професію вчителя. Тому після закінчення гімназії у 1938 році, вступає до Кременецького педагогіуму (з 1940 року – Кременецький державний учительський інститут). З жовтня 1939 року працює учителем математики в Грушвицькій середній школі.
Учасник бойових дій на фронтах Другої світової. Воював в складі 3-ї ордена Олександра Невського прешовської стрілецької дивізії 3-ї піхотної бригади 1-го Чехословацького армійського корпусу, сформованого у квітні 1944 року.
У серпні 1944 року корпус перекинутий на 1-й Український фронт, що наближався до чехословацького кордону в Карпатах. Частини корпусу у важких кровопролитних боях проривали оборонні позиції ворога в горах.
Після демобілізації Ярослав тимчасово працював на посаді бухгалтера в Острозькому лісгоспі. Заочно навчався в Ровенському учительському інституті. З 1950 року і до виходу на пенсію у 1978-му працював учителем математики в Острозі.
«В 1940 році я одружився на учительці, жительці м. Острога Афончиковій Ользі Сергіївні, з якою я навчався і дружив ще навчаючись в гімназії. Новий 1940-41 навчальний рік ми працювали разом в Грушвицькій школі.
В червні місяці 1941 року я був направлений в м. Острог на місячні курси підвищення кваліфікації. Ми з дружиною приїхали до Острога. Курси розпочалися 15 червня 1941 року, а 26 червня нам терміново підписали відрядні посвідки і виплатили гроші. Того ж дня близько 18 години ворог почав обстріл міста. … Так ми опинилися в окупації, яка в нас тривала довгі тривожні дні.
26 листопада 1941 року у нас народилася перша дочка. Зима була дуже сувора, не було дров, не було грошей, не було засобів до життя. В той час, на базі бувшого педучилища, окупанти відкрили українську гімназію.
Наші колишні вчителів лаштували там на місце вчителя фізкультури, де я пропрацював аж до її закриття весною 1942 року. До літа 1942 року я знову був без роботи і без засобів до життя.
В той час фашисти організували в місті споживчу кооперацію, куди мене влаштували знайомі, де я пропрацював до звільнення нашого міста, тобто до лютого 1944 року.
Після звільнення Острога, 12 лютого 1944 року, я був призваний військовим комісаріатом до лав Червоної Армії. Спочатку я перебував в 177 запасному полку, а в червні того ж року, з іншими військовослужбовцями, чеської національності, направили нас в Чехословацьку армію, яка організовувалася в СРСР.
В складі цієї армії я пройшов з боями від передгір’я Карпат (село Вроцанка), через Карпати, Дукельський перевал, Словакію, Морави, до столиці ЧРСР Праги… В кінці липня 1945 року, згідно наказу Міністерства оборони, я був демобілізований і благополучно повернувся до сім’ї».
(З автобіографії Ярослава Шатави. Документ зберігається у фондах ДІКЗ Острога. Переклад з російської Данилюк М.)
Читайте також: Про війну – не з підручників: спогади жителів Шаччини про Другу світову
«Через Карпати лежав наш шлях у Чехословаччину, та раніше треба було перейти вузький Дукельський перевал. Невигідність наших позицій ускладнювалась і тим, що по той бік перевалу, зразу за чехословацьким містечком Дукла, височить гора, з якої німці вели вогонь. Сім днів усе гуло навколо, здавалось, від розриву снарядів, бомб розколеться земля. Три рази місто переходило з рук в руки, поки ми не примусили фашистів відступити. У 80 кілометрах від Праги наша дивізія відсвяткувала День Перемоги над фашистською Німеччиною».
(Із спогадів Ярослава Шатави, записаних 4 червня 1987 р. Документ зберігається у фондах ДІКЗ Острога)
Читайте також: Через спогади острожан розкажуть непросту історію міста ХХ століття
До наших днів дійшли листи Ярослава Антоновича, які зберігається у фондах Державного історико-культурного заповідника Острога.
«Дорогая Олюсь! 8.ІІ.1945 г.
Пользуюсь случаем, что имею немного свободного времени и пишу Тебе несколько слов. Сейчас уже отдохнул я от постоянного путешествия, которое совершал я в последнее время. Иногда приходилось днем и ночью передвигаться вперед. Переживаний в связи с этой дорогой очень много. Бывало так, что приезжали мы в какое-нибудь село, где несколько часов тому назад были ещё немцы. Можешь себе представить с какой радостью встречало нас мирное население, освобождённое от принудительной эвакуации. Где удавалось врагу, там он жителей забирал с собой, так что деревни оставались совсем пустые. Жуткое впечатление, когда входишь в какую-нибудь деревню и не встречаешь живой души. Был такой случай, что преследуя врага, зашли мы в одну деревню. Войдя в дом увидели, что недавно здесь были люди. На столе стоял недоконченый ужин, в плите ещё горел огонь, но людей мы в целой деревни не нашли, за исключением трёх семейств. Оказывается, что население этой деревни это самые немцы, которые в боязни перед нами в последней минуте в панике убежали. Но можешь себе, Дорогая, представить, какое это имело на меня впечатление. Переживаний в связи с подобными случаями у меня очень много.
… Воспоминания прошедших вместе прожитых дней утешают меня в моей серой солдатской жизни, которая как я ее теперь лучше узнал, мне очень не нравится. Но я, Дорогая, всегда остаюсь таким, каким Ты всегда себе этого желала. Никак не могу привыкнуть к этой развязанности, к этим ругательствам и несправедливости, которых допускаются многие товарищи».
(З листа Я. Шатави до дружини Ольги, який зберігається у фондах ДІКЗ м. Острога)
Лист Ярослава Антоновича до Миколи Сергійовича Афончикова – брата дружини Ольги, написаний 24 листопада 1944 року.
Читайте також: Вчитель із Володимира-Волинського вижив у концтаборі та звільняв Краків
Марія ДАНИЛЮК,
завідувачка відділу історії
Коментарі