Як у 1944-му в Острог прийшла радянська влада
-
-
>
-
>
-
>
4426
2 лютого 1944 року радянська армія зайнала Рівне та Луцьк. В наше місто вони ввішли майже на тиждень раніше – 27 січня. Про ці події у своємо блозі на сайті ВСЕ розповів краєзнавець Микола Бендюк.
27 січня – чергова річниця, так званого, «визволення» Острога радянськими військами від німецької окупації. Микола Бендюк пише, що не випадково взяв термін визволення в лапки. Тому, що для одних цей день є днем визволення, а для інших – день чергової окупації міста та району.
Місцеве населення ще добре пам’ятало прихід попередньої радянської влади у 1939-1941 роках, коли розпочалися репресії відносно всіх свідомих громадян, які відстоювали позиції незалежної Української держави.
Арешти та вивезення в Сибір, розстріли та знущання у 1939 році сприяли тому, що 1944 році населення чекало радянські війська з острахом. З однієї сторони, острожани хотіли якомога скоріше звільнитися від німецької окупації, з іншої – боялися приходу каральних загонів НКВС.
15 січня о 14.00 Острог покинули німці та угорці й великим обозом від’їхали в напрямку міста Дубно. Вже на наступний день, зранку, 16 січня до Острога увійшли червоноармійці-розвідники та спільно з поляками,які допомагали возити солому, спалили міст на с.Вельбівно.
«Незрозумілою була тактика радянської армії. Адже для чого палити міст після того, як німецькі війська відступили? Дивує також співпраця червоноармійців та польської поліції, яка з 1943 року вірно служила німецькій окупаційній владі, та палила українські села» – зауважує пан Микола.
Того ж вечера, коли радянські розвідники покинули місто, відділ українських повстанців здійснив напад на склад зброї, який контролювала польська поліція. В цій акції загони УПА здобули віз зброї й амуніції. 17 січня вночі підрайонна боївка УПА знову здійснила напад на місто. Було здобуто 3 мотоцикли та бензин.
Після відходу німецької адміністрації в місті розпочалася повна анархія: хто обороняв, хто грабував, хто палив вночі будинки. Так були спалені будинки в центрі міста, в тому числі приміщення Будинку культури. Боїв за саме місто та села району не було.
Радянські війська взяли владу в місті лише 27 січня, тобто декілька тижнів в Острозькому районі ніякої влади не було. У місті (в приміщені в’язниці) залишився лише польський поліцейський гарнізон, що складався із 50 осіб.
Того ж дня, 27 січня підрозділ кінної розвідки 8-ї стрілецької дивізії на чолі з старшим лейтенантом Печкурою в с.Кургани відібрав 30 місцевих селян та, у помсту за 3-х раніше вбитих червоноармійців, їх розстріляв. Загинуло 20 осіб, четверо було поранено та шестеро врятувалися. Ці події відразу насторожили населення і було зрозуміло, що «червоні визволителі» не набагато кращі за попередніх «коричневих загарбників».
Ольга Руй згадує: «В той час по селах та в місті шастав всякий злочинний люд, зокрема, дезертири з «совєтської» армії. Вони чинили над місцевими жителями насильство. Все це старались проконтролювати та забезпечити порядок бійці Української повстанської армії. Проте пізніше всі грабунки радянська влада приписала повстанцям - бандерівцям, які зовсім не були причетні до цього».
Як бачимо вже перші кроки радянської влади налаштували місцеве населення на переконання, що тяжкі часи для острожан не закінчилися і треба чекати ще гіршого від нового (старого) визволителя.
Фото: Миколи БЕНДЮКА
Коментарі