Сторінками історії краю: річниці створення області й Острозького району
Із плином часу адміністративні межі регіонів змінюються. Міста й села входять то різних областей, навіть різних країн.
Вісім десятків років тому було створено Ровенську (як вона до 1991 року офіційно іменувалася і в українському варіанті своєї назви) область. Указ про це Президії Верховної Ради Української РСР датований 27 листопада 1939 р., а Президії Верховної Ради Союзу РСР – 4 грудня того ж року. До складу новоствореної області увійшли території п’яти повітів ліквідованого Волинського воєводства міжвоєнної Польської держави (Ровенського, Здолбунівського, Дубенського, Костопільського, Сарненського), а також окремі гміни і села Пінського повіту Поліського воєводства. Центром області стало найбільше місто Західної Волині Ровно (український варіант його назви – Рівне – був неофіційним, його вживання начебто не заборонялося, але не заохочувалося, не вважалося бажаним і навіть могло викликати підозри у благонадійності).
Кременецький повіт Волинського воєводства увійшов до складу Тарнопільської (з 1940 року – Тернопільської) області, а решта повітів склали адміністративну одиницю із центром у Луцьку, за якою була збережена назва всього нашого великого історичного краю (тобто Волинська область).
Острог на час створення Ровенської області залишався містом на правах окремої адміністративної одиниці в складі Здолбунівського повіту.
Але вже розроблялася нова (районна) схема адмінподілу, аналогічна організації влади на давніх підрадянських землях. Як правило, села двох-трьох гмін мали об’єднатися в район із адміністративним центром в одному із сіл чи містечок, що до того були гмінними центрами, або ж у місті повітового підпорядкування. Тож на підставі Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 1 січня 1940 р. в Ровенській області 20 січня 1940 р. було створено 30 адміністративних районів. Серед них був і Острозький, до складу якого увійшли місто Острог (центр району) і села трьох ліквідованих гмін – Новомалинської (з центром у містечку Межиріч), Хорівської, Сіянецької, а замість гмін відтепер райони ділилися на сільські ради у складі одного чи кількох поселень.
Крім Острозького, на території колишнього Здолбунівського повіту були створені Здолбунівський (місто Здолбунів, гміна Здовбиця) і Мізоцький (гміни Мізоч і Будераж) райони.
Партійним очільником краю (першим секретарем Ровенського обласного комітету Комуністичної партії (більшовиків) України був призначений із центру 33-річний уродженець Одеси Василь Бегма, який перед цим працював секретарем Київського обкому КП(б)У по кадрах. На чолі області він залишався до 1949 р. (з перервою в 1941 -1942 рр. коли перебував на радянсько-німецькому фронті на військово-політичних посадах рівня армії, і в 1942-1944 рр., коли за нацистської окупації керував Ровенським підпільним обкомом компартії і обласним штабом радянського партизанського руху). Другим секретарем Ровенського обкому КП(б)У став 34-річний Василь Чучукало (до цього третій секретар Сумського обкому партії; у 1949-1951 рр. – партійний зверхник нашої області). А 32-річний Пилип Щербак (до цього – перший секретар Проскурівського міськкому КП(б)У сусідньої Кам’янець-Подільської області) став головним радянським посадовцем, очоливши виконавчий комітет Ровенської обласної ради депутатів трудящих. Начальником управління Народного комісаріату внутрішніх справ у Ровенській області був призначений чекіст із відповідним прізвищем – 36-річний Роман Крутов, який раніше був заступником начальника такого ж управління в Миколаєві.
Усі інші керівні та відповідальні посади – партійні, радянські, адміністративні, господарські – теж займали надіслані центром перевірені товариші. Так В. І. Побережний, який у січні 1940 р. очолив Острозький районний комітет КП(б)У, до цього був першим секретарем райкому партії у Ружині Житомирської області.
Микола МАНЬКО