Поетесу з Острога рекомендували до вступу в Спілку письменників

26 Лютого 2019, 11:00
Світлана Луцкова 5406
Світлана Луцкова

Поетесу з Острога Світлану Луцкову рекомендували до вступу в Національну спілку письменників України (НСПУ). Про це стало відомо за результатами роботи Всеукраїнської приймальної комісії НСПУ.

Засідання приймальної комісії тривало впродовж 21–22 лютого, – повідомляють на сайті НСПУ. Члени комісії розглянули 82 творчі доробки, рекомендували до вступу 55 письменників.

Поетесу з Острога Світлану Луцкову рекомендували до вступу в НСПУ як представницю Рівненщини. Крім пані Світлани, з Рівненщини до вступу рекомендували Анатолія Карп’юка, Олександра Костюка й Тетяну Собецьку.

Всеукраїнська приймальна комісія тільки рекомендує кандидатів до вступу, після чого вони ще мають бути затвердженими на найближчому засіданні Правління НСПУ. Письменника вважають членом НСПУ тільки тоді, коли він сплатить вступні внески до бухгалтерії НСПУ та отримає членський квиток.

 

Пропонуємо вашій увазі кілька віршів Світлани Луцкової:

***

Були сніги такі терпкі. Стояла тиша.
Зима із власного ребра різьбила вірша.
Її блакитна кров гула на вістрі смутку,
І сльози падали - дрібні, мов незабудки.
Напевно, боляче було. Напевно, щасно.
Слова кружляли голубі - такі невчасні.
Вершився вірш. Віршився світ. Пегаси-клени
Брели, шукаючи рядків темно-зелених.
Чекало першої води гілля безлисте,
Передчуваючи життя - таке барвисте:
Хорей синиці, ніжну брость, річок хорали.
Зима різьбила білий вірш. І помирала.
Поглянь сюди - на лід крихкий, на шовк проталин.
А що той вірш? Такий смішний, такий невдалий...

 

*** 
Півсвіту січень хугою завісив,
Насунув хуги аж до самих брів.
Прийшла зима навшпинячки до лісу,
А ліс у зиму вже давно забрів.

Вогонь і дим погойдуються в риму.
В колибі тихо, сонно. Ми самі.
Ходили в ліс - потрапили у зиму.
І як тепер нам жити в тій зимі?

А сніг летить. А ліс зимі туркоче,
Пригрівши в серці пташку молоду:
- Чи підеш ти зі мною світ за очі?
- У світ за очі? Звісно, я піду.

А ти? - І я... А знаєш?.. А коли б ми!..
Примарне щастя. Човник берести.
Спинилась хуга. Стала край колиби.
Куди ж у тому човнику плисти?..

 

ЛИПЕНЯ
Де сюркоче вітру скрипка
І підморгує ставок,
Там живе маленька липка.
Липка мріє про медок.
"От якби із медом діжки
Виростали у гаю, 
То вмочила б, липко, трішки
В діжку лапоньку свою", -
Гомонять вербиця-зайчик 
І ялиночка-їжак.
Поміж ними липка, наче
Вайлувате ведмежа -
Набурмосена, кумедна,
Заливається слізьми:
"Хочу меду! Хочу ме-е-еду!.."
Каже бджілка: "Ось, візьми.
Я до тебе всеньке літо
Прилітатиму щодня".
І від радості розквітло
В липеняти лапеня.

Коментар
28/03/2024 Четвер
28.03.2024
27.03.2024
20:39