Місце пам’яті, молитви та очікування: в Острозі відкрили «Дошку надії»
2470 
В Острозі в Міжнародний день зниклих безвісти відкрили «Дошку надії», на якій майже 200 портретів тих, кого дуже чекають удома, та чия доля залишається невідомою.
Захід, що об’єднав родини зниклих безвісти, полонених, звільнених із полону, ветеранів, очільників Острозької громади та активістів, відбувся по полудні 30 серпня.
Ведуча заходу, культорганізаторка ЦКДТ Галина Скрипковська у вступному слові відзначила, що серед жителів громади є ті, чиї дні сповнені чеканням звістки і надією.
«Сьогодні ми тут зібралися не просто на відкриття ще одного символу боротьби і надії. Ми зібралися, щоб назвати імена тих, кого чекають. Тих, хто став на захист України. Тих, хто залишив рідний дім, родину, своїх дітей, батьків, друзів і пішов боронити нашу землю. Сьогодні тут з’являється «Дошка надії». Вона стане місцем пам’яті, молитви та очікування», – наголосила Галина Скрипковська.
Також мовилося, що на дошці, яка на той момент була закрита білими полотнами, кожен може побачити обличчя наших захисників, які офіційно вважаються безвісти зниклими.
«Ця дошка про любов, яка не знає відстані. Про пам'ять, яка не дозволяє забути», – додала пані Галина.
До присутніх на заході звертався заступник міського голови Острога Олександр Харчук, який відзначив, що нинішня пам’ятна дата – Міжнародний день зниклих безвісти –сповнений тисячами нерозказаних історій, але водночас цей день про велику любов.
«На цих стендах не лише світлини воїнів, зниклих безвісти. На цих фотографіях – постійне чекання, постійний пекучий біль, але й водночас велика віра. Адже віра близьких і рідних – це той маяк, який повертає наших воїнів додому. Тож нехай ця локація стане тим місцем постійної підтримки і надії, яка дочекається свого світлого дня, коли воїни повернуться додому», – наголосив Олександр Анатолійович.
Про чекання і надію говорила у своєму виступі Інна Гульчук з Острога. Один син пані Інни зник у Маріуполі, другий – три роки перебував у російському полоні й уже повернувся додому.
«Я бажаю кожному з вас дочекатись, бо знаю, як це – не спати ночами, постійно 24 на 7 тримати телефон у руках, щоб почути цю звістку, хоч якусь хорошу звістку. Віра в нас справді згасає, вона кожного дня робиться меншою, але ми не можемо здатися. Ми з вами не можемо здатися, тому що наша держава зараз у дуже скрутній ситуації. Ми з вами маємо боротися і маємо жити тією надією, аж допоки кожен, хто є на цих світлинах, не повернеться додому. Я бажаю вам миру, бажаю терпіння і надії», – зазначила жінка.
Право відкрити «Дошку надії» отримав колишній військовополонений, захисник України Олександр Гульчук.
Виконавши доручення, Олександр звернувся до родин, які чекають, бажаючи ні за яких обставин не втрачати надію. Він додав, що, перебуваючи в полоні, написав вірш, який не раз цитував побратимам, аби ті не втрачали надії і віри. Твір Олександр Гульчук прочитав і тим, хто чекає рідних в Острозькій громаді.
Знаєш, брате, тобі від серця скажу:
«Не здавайся, йди до кінця.
Бо у кожного з нас є сотні причин
Цінувати власне життя.
Так, шлях нелегкий,
Перешкоди і страх нехай не зупинять тебе.
Дивися на них, як на ще один шанс
Проявити і зміцнити себе.
Збившись зі шляху, блукаєш у тьмі,
Не знаєш, куди тобі йти.
Знаєш, що віра у себе і мрія твоя –
Вірний шлях до твоєї мети.
І відповідь є лиш у серці твоєму,
Що ж зробить щасливим тебе.
А головне у житті, я думаю, брате, –
Не втратити самого себе
Після відкриття від «Дошки надії» в небо були випущені голуби – птахи, що символізують мир, єднання зі Всевишнім і віру.
«Нехай кожен, хто проходить повз це місце, зупиниться хоч на мить, побачить обличчя, прочитає ім'я, згадає і зрозуміє: за кожним іменем – людина, яку хтось любить і чекає. Наше завдання – не дозволити, щоб ці імена стали просто написами на дошці. Ми пам'ятаємо», – підсумувала Галина Скрипковська.
Наприкінці заходу виступала сестра зниклого безвісти Володимира Книша. Жінка говорила про свій досвід участі в акціях на підтримку військовополонених і зниклих у різних містах, у тому числі закордоном, а також виголосила монолог від імені всіх, хто чекає.
Коли урочиста частина завершилася, присутні, а також активісти акції «Не мовчи – полон убиває» розташувалися уздовж проспекту Незалежності та перехрестя вулиці Князів Острозьких, аби нагадати місту й усій Україні: тут є ті, повернення кого чекають…
Читайте також:
- Берегове
Підтвердили загибель захисника Івана Паради з Боржавського
- Рівне
Не казати «тримайся», а бути поруч: волонтерка Тетяна Ременюк із Рівного про те, як насправді допомогти родинам полонених і зниклих
- Шацьк
У Шацьку відбулася зустріч із родинами зниклих безвісти та полонених військовослужбовців
- Миколаїв
У Миколаєві створили стінопис про свободу, полонених і пам’ять
- Хуст
У Хусті відкрили Алею Надії для родин зниклих безвісти воїнів