У Верхові провели в засвіти воїна Антона Хомича, який півтора року був безвісти зниклим
4251 Старший солдат Антон Хомич загинув на фронті російсько-української війни 10 січня 2025 року. Нещодавно воїна повернули на рідну землю й похоронили в селі на Острожчині.
Останню шану захисникові віддавали у Верхові в суботу, 22 серпня.
Траурний кортеж із тілом полеглого прибув у громаду вранці того дня. Спершу прапори на його честь були прихилені в Острозі. Траурний кортеж на майдані Свободи зустрічали десятки містян, які уклякли на коліна, плакали та молилися.
Після того кортеж поїхав до Верхова. Спершу з Антоном Хомичем прощалися в отчому домі, де зібралися рідні, близькі, численні односельці, побратими. Від імені Острозької міської територіальної громади родину підтримати приїхала заступниця міського голови Марія Подгородецька.
Відспівували Антона Олександровича у місцевому Свято-Воскресенському храмі. Траурну ходу до церкви, а потім і на цвинтар, традиційно супроводжували священники, хор, духовий оркестр ЦКДТ (керівник Сергій Бережнюк). Попереду несли хоругви й національний прапор, а хрещені – коровай, оскільки полеглий не встиг створити свою сім’ю.
За упокій душі полеглого в царстві небеснім молилося шестеро отців Православної церкви України з Острожчини, зокрема благочинний Юрій Лукашик.
Наприкінці богослужіння до присутніх звертався настоятель Остап Кіцила.
«Сьогодні наша свята Рівненська й Острозька земля знову плаче, знову в скорботі, знову готова прийняти в себе одного з найкращих своїх синів, полеглого воїна Антона, який більше як півтора року вважався зниклим безвісти, але повернувся вже до нас ангелом, ангелом святої ангельської спільноти. Його тіло ми сьогодні з пошаною віддаємо святій Острозькій землі, на якій він народився. Він пішов на війну, коли його покликали, ні трошки не жалкуючи про це. Пішов відважно, як мужній воїн, захищати нас із любові до ближнього, до своїх близьких, до своєї батьківщини, до своєї рідної землі, у наше українське військо», – говорив отець Остап.
Священник підкреслював, що полеглий розумів: якщо не піде він і багато інших його побратимів і посестер, то той лукавий ворог, який давним-давно задумав устромити нам ножа в спину, може прийти і сюди. Тому Антон Хомич боронив Україну і рідну землю до останнього подиху.
Після богослужіння слова співчуття родині висловлювала і Марія Подгородецька запевняючи, що вся Острозька громада розділяє біль родини.
Завершилася церемонія прощання на сільському цвинтарі, де пролунав Державний Гімн України, а почесна варта виконала залпи зі зброї
Державний Прапор України передали родині захисника як символ його служби, честі, мужності та відданості Україні.
Пресслужба Острозької міської ради розповіла, що Антон Хомич народився 2 жовтня 1988 року в селі Верхів Рівненської області. Тут минули його дитячі та юнацькі роки. Навчався у Верхівській школі, після закінчення 9 класів продовжив освіту в Дерманській гімназії. Згодом здобув професію муляра-штукатура.
Антон пройшов строкову військову службу у внутрішніх військах у місті Вінниця. Після служби працював на цементному заводі у Квасилові. Значну частину свого життя присвятив будівельній справі. Працював на різних будівельних об’єктах, виконував мулярські роботи, займався внутрішнім оздобленням приміщень.
З початком повномасштабної війни Антон Хомич став на захист України. 10 січня 2025 року старший солдат Хомич Антон Олександрович загинув під час виконання бойового завдання в Луганській області.
«Його життя обірвалося на полі бою. Та подвиг Героя назавжди залишиться в історії його рідного краю та в пам’яті людей, які його знали. Пам’ять про мужнього Захисника України житиме у серцях рідних, друзів, побратимів та всіх, хто його знав»,– підсумували в дописі.
Фото й відео Івана ГЛУШМАНА
Читайте також:
- Острог
У Верхові на Алеї слави молитвою вшанували пам'ять полеглих захисників України
- Острог
Верхів схилить голови в пошані до Антона Хомича: деталі похорону захисника
- Острог
Одночасно підтвердили загибель трьох захисників України з Острозької громади
- Острог
У Верхові відкрили Алею слави на честь десятьох загиблих воїнів-односельців