Лірик з усміхненою душею: письменники згадують Анатолія Криловця
-
-
>
-
>
-
>
1220
20 лютого 2023 року свій 62 день народження міг би святкувати Анатолій Криловець – поет, перекладач, літературознавець, кандидат філологічних наук, доцент, Відмінника освіти України, член Національної спілки письменників України.
Серце поета зупинилося 1 травня 2017 року після важкої хвороби. Та щороку в день народження колеги по перу, учні та друзі діляться згадками про Анатолія Криловця.
Марафон спогадів нині розпочала рівненська поетеса, бардеса Валентина Люліч.
«Це людина, яка вміла розгледіти зерно творчості, безкорисно простягнути руку допомоги та підтримки, яка відкривала інші світи та шляхи. Напевно, саме тому ним ініційовано відкриття спеціальностей «Українська мова та література» і «Літературна творчість» в Національному університеті «Острозька академія», за якою вчилися багато нині відомих письменників та журналістів», – написала пані Валентина.
Письменниця також згадала, що за ініціативи А. Криловця створено літературну премію імені Михайла Дубова, яка вручається за перші кроки в літературі, та Івана Низового, яка вручається за патріотичні твори...
До слова, 2020 року родина й учні Анатолія Криловця заснували премію його імені, яку вручають за найкращі зразки інтимної та філософської лірики
«Чудова людина і чудовий поет... Пам'ятаю його світлим і просвітленим... Я б не хотів, щоби була премія його імені... Я хотів би, щоб він був живий... Але сталося те, що сталося, не нам відміряти роки тій чи тій людині...
Але це йдеться лише про фізичний рівень, в духовному ж плані Анатолій завше з нами...», – відгукнувся Петро Коробчук.
Наталія Кириченко пригадала, як Анатолій Криловець писав їй рекомендацію до Спілки: «Спілкувались…. Жартували… Справді – безкорисливе серце, яке так прагнуло любити!!!».
«Криловець… Криловець…. ПІСЛЯ СПІЛКУВАННЯ З ЦИМ ПОЕТОМ У МЕНЕ ЗАВЖДИ ВИРОСТАЛИ КРИЛА», – додала вона.
Галина Гнатюк поділилася своїм «крилатим» спогадом, пов'язаним із останнім земним шляхом поета. «Коли ховали Анатолія Олександровича, над його хатою і над усією жалобною процесією довго літали лелеки. І їх першими помітили Євген Цимбалюк і Микола Береза... Світла пам'ять їм усім», – написала Галина Гнатюк.
«Анатолій Криловець залишив по собі добру пам'ять, веселим, щирим спілкуванням, слушними порадами, тактовною фаховою критикою, віршами, які мають свій неповторний голос у симфонії української літератури, – це мистецька магія, шарм і харизма», – описала колегу по перу Неоніла Дибяк.
Я була студенткою Анатолія Олександровича. Тактовність, добрий гумор, ерудованість і внутрішнє світло робили його улюбленцем багатьох спудеїв. А вірші... його вірші налаштовували на патріотичну хвилю, бентежили, навіть засоромлювали, але нікого не лишали байдужим.
Лірик з усміхненою душею – таким назавжди пам'ятаю Анатолія Криловця. Він любив і шанував книги, з трепетом брав до рук рукописи молодих авторів. Умів підтримати, надихнути, як ніхто інший... Пишаюся тим, що була серед когорти його студентів-вихованців!
Нехай світла пам'ять про Анатолія Криловця буде тривкою! Він назавжди залишиться в серцях тих, хто його знав. Він завжди житиме у своїх віршах і дітях...
