Графиня Антоніна Блудова
Вона приїхала до Острога в другій половині 19 століття і заснувала там «Школу імені графа Дмитра Блудова».
Здається хороший почин – освіта, виховання і т.д.
Але тут є дві сторони цієї медалі...
В Острозі тоді не лише не говорили російською мовою, а частково й не розуміли її.
Тоді мовою спілкування в центрі міста була польська та єврейська, а окраїни і базар спілкувалися українською мовою...
Щоб зробити російськомовним Остріг графиня й заснувала «Школу». Там виховувалися дівчата, яким прищеплювали крім мовного елементу ще й імперську історію.
Блудова ненавиділа євреїв і поляків, та щиро не розуміла українців.
Вона писала, що в селах українки не миються, бо не мають бані, а дівчата не перуть сорочки бо вони сірі, хоч і з гарною вишивкою.
Вона не розуміла, що помитися можна і в ночвах, а сірі сорочки від того що виготовлялися з коноплі (полотно з якої дуже важко вибілювати), на відміну від полотна з льону (льон ріс на Поліссі, а південна Волинь вирощувала лише коноплю).
Графиня говорила що в українців по селах жахливі весілля, бо на них грають троїсті музики, до складу яких входили й скрипалі. Їй це різало вуха і вона як аргумент вказувала «то лі дєло наши гулянія в Рязанской губєрнії с гармонью, прісвістиванієм і улюлюківаньєм»...
І таких моментів в її листах є багато...
Вона добилася свого і польськомовна інтелігенція Острога заговорила російською мовою, аж до визвольних змагань початку 20 століття, потім українськість підтримала діяльність Української повстанської армії, але окупація радянськими військами швидко повернула російськомовність в місті...
Зараз багато говорять чи треба нам музей Булгакова в Києві з його «Бєлой гвардієй». Я вважаю, що Булгаков (наскільки талановитим він не був би), це елемент зросійщення українського населення. Тому музей необхідно перепрофілювати, тим більше, що Булгаков, м'яко кажучи, не любив України, він любив лише російськомовний Київ і інакше його не сприймав.
Так як не треба музею Блудової в Острозі, так не треба й окремого музею Булгакова в Києві...
В історичних музеях, звичайно, ці особи мають залишитися, але з вулиць вони повинні піти до архівів...
«Імперії мітять територію, яку вважають своєю, своїми топонімами, своєю мовою, пам‘ятниками своїм ідеалам, подібно до котів, що мітять свою територію сечею».