Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Червона доріжка Вадима Юрченка на кінофестивалі «Бруківка»
Червона доріжка Вадима Юрченка на кінофестивалі «Бруківка»

«Знімати кіно – це просто космос», – режисер з Острога розповів, як ішов від «Титаніка» до повного метра про Гальшку

14:51 05.07.2018
665

Його не можна не помітити, зустрівши в коридорах університету, насамперед завдяки променистій посмішці. Водночас викладачі бачать цього юнака на заняттях не так уже й часто. А все тому, що Вадим – талановитий, амбітний та активний студент, який нещодавно дебютував як молодий режисер.

Про те, як поєднувати знання про суфікси, хронометраж і сценічну композицію, розмовляємо з Вадимом Юрченком, керівником театральної студії «Дивись. Слухай. Відчувай», молодим режисером, фільм якого став одним із найкращих аматорських короткометражок на популярному кінофестивалі.

Вадиме, Ви здобуваєте фах філолога, а в стінах університету Вас знають як талановитого театрала. Розкажіть, як Ви потрапили в Острозьку академію?

– Я потрапив сюди, бо пройшов на бюджет. У мене філологія була аж 10 пріоритетом, першим – сценарна майстерність у КНУ. Але там було лише одне бюджетне місце. Якось так склалося, що в рейтингу я був другим із різницею 0,3 бала. Це місце дісталося пільговику, який через три місяці покинув навчання, але я тоді вже складав сесію в Острозі.

Мама мені, звісно, радила йти на більш творчі спеціальності – журналістику, режисуру, навіть на платне. Але я подумав, що краще піду на бюджет, щоб хоча би за навчання не платити.

Як розпочалося Ваше захоплення кіно й театром?

– Почалося все років десь 15 тому, коли я подивився «Титанік» Джеймса Кемерона. Потім, через декілька років, у мене з’явився комп’ютер і я в інтернеті почав дивитися матеріали про те, як фільм знімали, як будували й топили корабель заради фільму. Подумав, що це все дуже класно й такий формат розповіді з усіма його закадровими моментами, як фільм, – набагато привабливіший, ніж, скажімо, написання тієї ж книги. Відтоді загорівся режисурою. Подумав, що знімати кіно – це просто космос (сміється. – ред.).

А як Ваше захоплення виявлялося в школі?

– У школі?.. У школі я був активістом, витівником. Мало концертів обходилося без участі Вадима Юрченка та його однокласників. Але там ще був такий момент... Якщо треба було співати десь, то Василь Іванович, учитель музики, робив так: «Ви уроки в мене прогулюйте, але взамін беріть участь у концерті». Тобто певною мірою у творчу діяльність я влився тоді, коли не хотів сидіти, скажімо, на біології.

В університеті Ви долучилися до театральної студії «Дивись». Починали як актор чи відразу серйозно заявили про себе?

– Перші півроку я був актором. Так склалося, що в гуртожитку в кімнаті навпроти мене жив актуальний на той час керівник студії Назар Степанов, через стінку – колишня керівниця, неймовірна Юля Радецька. З усіх сторін боків! Коли Назар поїхав на роботу до Рівного – передав усі повноваження мені, подумавши, що я впораюся якнайкраще. Отак студія опинилася в мене.

Ваша дебютна робота – казка про відновлення Острозької академії. Як виникла її задумка? Яким був процес підготовки?

– Це був якийсь бал сатани, тому що часу було дуже мало. Мені довелося всіх навколо пальця обвести (сміється – ред.). У березні вийшов дійснеївський фільм «Красуня і Чудовисько», який мені дуже сподобався. Я подумав, що було б чудово щось таке в Острозі зробити. А потім мене Лариса Степанівна закликала в деканат і сказала, що треба щось на тиждень гуманітарного підготувати. Я подумав, що можна зробити щось за мотивами тієї казки, а всім сказати, що Лариса Степанівна на цьому наполягає.

Як добирали команду?

– Наша студія – це здебільшого гурт однодумців. Ті, з якими іноді доводиться працювати з примусу, відсіюються, їх не стає, але натомість приходять нові люди. Колектив живе й функціює.


Студенти та й викладачі немало обговорювали перемогу гуманітарного на конкурсі «Гальшка року». Ви були в команді переможниці. Розкажіть, будь ласка, як Ви долучилися до цього конкурсу?

– Ми з Аллою Штенбрехт гостювали в Одесі в чудової Ані Дмитренко, яка перевелася туди на навчання з Острога і, до речі, була хореографом у «Казці давній, як сам час». Зателефонувала наша Юля Галапач зі словами: «Алко, ти – Гальшка. Скажи Вадимові, хай продумає шлях до перемоги». Я подумав: «Окей, знімемо кіно».

Потім був відбір у межах гуманітарного факультету. Ми на нього прийшли наступного дня після повернення з Одеси. І в мене була лише доба, щоб продумати фільм. Саме на нього ми й ставили, щоб виграти відбір. Я намалював розкадрування, ми прийшли командою з п’яти осіб і одним лише скетчбуком. А іншу конкурсантку підтримували люди, які мали два ноутбуки, презентацію... Але ми виграли.

Якою була підготовка до конкурсу? Коли почали роботу над фільмом?

– Ми відразу почали готуватися: розписувати основний меседж про людську свободу, думати, куди нам треба поїхати... А їздити треба, бо хотілося зняти про Гальшку щось історичне, тут спецефектами не візьмеш. З костюмами теж було складно – розуміли, що для Гальшки можемо пошити тільки одне плаття. Тому весь історичний масштаб вирішили показати в локаціях. Гальшка багато де була, тому ми поїхали до Львова в Домініканський собор, де й домовлялися про зйомки. Оцінили, що Острозький замок не дуже зберігся до нашого часу, а нам потрібні його мури, тому треба знімати в Луцьку.

По суті, підсумковий хронометраж фільму – три хвилини сорок одна секунда, але нам було важливо внести щось нове в історію Гальшки. Досі як було: у князя багато тексту, у Гальшки – дрібка, очевидно, що балансу між ними немає, хоча якби не вона, академії не було б. Вивчивши біографію княжни й історію академії, ми дійшли висновку, що князь був (не міг не бути) втіленням патріархального світу з типовими рисами, які виявлялися в стосунках дядька й племінниці, коли він силою видав дівчину заміж, про що існує легенда. Ми прагнули змістити акценти в бік Ельжбети, показати її людиною, особливо жінкою, яка здатна на чимало речей, якщо їй не стояти на заваді.

Вибір локацій зрозумілий, ба, історично обґрунтований. А як щодо костюмів?

– Костюми ми продумували й шили самостійно. Як прихильник історичних фільмів і серіалів, я не міг не згадати про «Тюдорів», які розповідають про правління Генріха VІІІ і його шести дружин. Друга – Анна Болейн (теж революціонерка) - поширила в Англії 30-х років XVI століття тогочасну французьку моду. І саме в таку сукню була одягнена наша Гальшка. Таким чином, те, що на Заході стало неактуальним ще в тих самих 30-х рр. після страти Болейн, княжна на наших теренах носить через 40 із зайвим років.

Ми вклали у цей зрозумілий лише нам символ, меседж про ту суттєву різницю у розвитку між Україною і Заходом, яка існує й донині і яку можна виміряти десятками років.


А які ще приховані меседжі вмістили у фільм?

– Абсолютно випадково в нас вийшов ще один посил, не передбачений сценарієм. Коли ми збирали масовку на сцену повернення Гальшки до Острога, думали, що прийдуть і хлопці, і дівчата, усі будуть у мантіях, чим символізуватимуть Острозьку академію. Прийшли здебільшого дівчата, отож, з’явився ненав’язливий меседж «Панянкам – освіту!» (сміється. – ред.).

Алла Штенбрехт, виконавиця головної ролі, переможниця конкурсу «Гальшка-2018», – красива, примітна й вільнолюбива юнка, але, як кажуть, зовсім не схожа на княжну-аристократку. Бачите щось спільне між своєю героїнею та Аллою?

– По-перше, Алла має німецьке походження, тому, мабуть, їй усе ж притаманний аристократизм. А якщо серйозно, то не можна говорити, що Алла – не Гальшка. Ельжбета свого досягла, залишилася собою, хоч нею і попихалися. Вона була революціонеркою свого часу. Тодішня європейська жінка не докладала рук до заснування закладів освіти. А освічена Гальшка це робила, бо їй було цікаво.

Наша Алка теж виділяється – у неї татуювання, вона слухає рок-музику. Це надзвичайно відкрита й сильна людина зі стрижнем усередині. Коли треба, у ній є аристократизм, але ніколи немає напускного шику й фальші. Треба подумати, насправді, чи не продовжують люди, як колись князь, принижувати персоналію Ельжбети, кажучи, що Алла для цієї ролі надто вже вільно думає і діє?


Ваш фільм про Острог і для Острога. А як він опинився на міжнародному фестивалі «Бруківка»?

– У мене був момент емоційного вигорання. Якраз був тиждень самопідготовки і я подумав, що мені треба втекти з Острога. Мені дуже хотілося в Кам’янець-Подільський. Одного дня я проходив старим містом і мені у вічі впало оголошення, у якому йшлося, що 23 червня відбудеться конкурс косплеїв. Я подумав: «Цікаво», але пішов далі. Пізніше, коли в соціальній мережі публікував фото з Кам’янця-Подільського з відповідною геолокацією, інтернет почав підкидати мені контекстну рекламу, з-поміж якої – той плакат, який я бачив. Тепер я розгледів його ретельніше, прочитав, що конкурс відбудеться в межах міжнародного кінофестивалю. Почав цікавитися фестивалем, написав організаторам. Мене попередили, що головною вимогою конкурсної роботи є те, що фільм не має бути оприлюднений в інтернеті. А переглядів уже тоді майже 2000 було! Зараз 2500 (сміється. – ред.).

Зрештою, для мене зробили виняток і внесли фільм до позаконкурсної програми на день відкриття. Але 4 червня, після того, як мені стукнув 21 рік, на електронну пошту я отримав лист, у якому повідомляли, що мій фільм у конкурсній програмі і його номінували як найкращий аматорський короткометражний фільм. Вав! Вав-вав-вав!!!

Якби не те вигорання й подорож, мабуть, нічого не відбулося б. Виходить, іноді корисно перевтомитися.


Що буде далі зі «Заповітом»? Можливо, маєте плани щодо нових проектів?

– Плани в нас такі – мюзикл «Титанік», який Острозька академія побачить уже скоро. Можливо, але дуже-дуже не факт, спробуємо розповісти про Гальшку більше. У нас немає таких фільмів. Та й книг про Гальшку по суті нема. Тобто є, але про «Чорну княжну», а ми її бачимо інакше. Є ідея ще одного фільму... Загалом планів і стратегій достатньо. Можливо, виберемо щось одне, а може, потягнемо все й усіх вразимо, знову залишившись без копійки на VIP-спудей, друк курсової та цигарки.

У стратегіях, утім, переважають краудфандингові платформи (спільнокошт). Щось буде, робота навіть зараз, посеред літа, кипить.

Що ж, зичимо успіхів від імені всіх читачів Район.Острог!

– Щиро дякую!

Коментарі

Я

15:24 05.07.2018

Великий молодець! Хай щастить цьому талановитому хлопчині!!!

яя

15:50 05.07.2018

Хай щастить, звісно. А хто автор інтервю?

Марія

16:59 05.07.2018

Це не талант!!! Це ТАЛАНТІЩЕ!!! Нових перемог йому!!!

Фахівець

19:49 06.07.2018

Україна має таланти!!! Молодець!!!

19 липня
Сьогодні
Вчора
17.07.2018
16.07.2018
15.07.2018
14.07.2018
13.07.2018
12.07.2018
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин