За почерком людину можна читати як книгу: викладач Острозької академії розповів про графологію

«Коли заходить мова про графологію, більшість людей проводять паралель з чимось окультним. Її ставлять в один ряд із хіромантією і гаданням на картах Таро. Ця галузь знань обросла такою кількістю домислів, вигадок і міфів, що так і не спромоглася отримати визнання серед науковців», - каже доцент кафедри правосуддя та кримінально-правових дисциплін Навчально-наукового інституту права ім. І. Малиновського і Національного університету «Острозька академія», практикуючий графолог Сергій Гонгало

Про це пише газета Високий замок.

- Коли вперше зацікавилися графологією?

- У буремні 1990-ті. Працював тоді експертом-криміналістом - проводив почеркознавчі експертизи. Проте вже тоді відчував: аби впоратися з усіма завданнями, певних знань мені все-таки бракує. Саме тоді випадково натрапив на книгу Іллі Моргенштерна «Психографологія» (репринтне видання 1903 року).

Більш ґрунтовно вивчати графологію почав у 2000-х роках, коли викладав у «Острозькій академії». На студентських роботах перевіряв окремі положення, описані в літературі. Потім знайшов наставника в Ізраїлі, у Тель-Авіві - Інесу Гольдберг, сертифікованого експерта-графолога, дійсного члена Наукового графологічного товариства Ізраїлю, засновницю й керівника інституту графоаналізу. Під її керівництвом пройшов базовий курс навчання з графології і планую його продовжувати. 

- Чи можна самотужки опанувати цю незвичну професію?

- Графологію в Україні досі вважають псевдонаукою - вона відсутня у класифікаторі професій, в університетах такий предмет не викладають. Наукової літератури з цієї галузі знань у нас не знайдете. Свою бібліотеку формував, відшукуючи книги на ринках, у книжкових магазинах у відділах белетристики та психології. Багато авторів, вхопившись за популярність тематики, не переймаються якістю своїх робіт, не перевіряють джерела або роблять власні припущення без належного аналізу та перевірки на практиці. Навчаючись самостійно, можна засвоїти лише основи, загальні положення, але фахівцем не станете. Потрібен вчитель, наставник який має досвід та заслужив авторитет у цій галузі.  

- Чи достатньо для аналізу одного лише підпису? Читала, що повне уявлення про характер людини, її темперамент, графолог може скласти лише за великим рукописним текстом?

- Підпис – наша візитна картка. Демонструє, як себе презентуємо соціуму, як хочемо, щоб нас сприймали. Почерк, навпаки, показує, якими є насправді. На практиці часто буває, що характеристика за підписом і за почерком не збігається. Це не дивно, адже підпис – це короткий запис, і інформації у ньому замало, щоб дати розгорнуту характеристику. Щоб отримати повну, необхідно надати зразок рукописного тексту, який займає половину або дві третини стандартного аркуша А-4. Інколи доводиться працювати і з меншими за обсягом текстами, але в ідеалі, для детальнішої характеристики, необхідно надати більше тексту.

- На які риси характеру вказує неакуратний почерк (про такий говорять “як курка лапою”)? Письмо лікарів, наприклад, майже завжди нагадує кардіограму, але навряд чи всіх цих фахівців об'єднує одна риса характеру. Та й багато геніальних особистостей (як-от Енштейн) писали «косо, криво, аби живо»...

- Чи можна визначити за почерком, хто писав текст — психічно хвора людина або та, яка перебуває у стані хронічного стресу?

- Для якісного аналізу потрібні взірці, як людина писала кілька тижнів, місяців, а краще — кілька років тому, щоб можна було знайти «відправну точку» (той почерк який для даної людини був «нормальним»). Інколи хворобливий стан видно одразу, але такі висновки може робити лише графолог із досвідом. Стрес також проявляється у почерку і його можна виявити, якщо звернути увагу на мікроознаки (звивистість штрихів, розриви, сильний або слабкий натиск, недоречні штрихи та крапки тощо) та порівнявши із зразками, як людина писала до того.

- Чи здатен розпізнати графолог, що явку з повинною або розписку про позичені гроші людина писала під тиском?

- Можна. Для аналізу потрібен сам документ, який викликає підозру, вільні зразки почерку особи до того, як написала розписку чи явку з каяттям, а також (що найбільше дивує людей, непосвячених у графологію) відомості про стан здоров’я виконавця документа.

- Чому почерк має властивість змінюватися протягом життя? Чи свідчить це про зміни у характері людини? Чула, що за змінами почерку можна простежити зміни у здоров'ї, розпізнати хвороби,  які на початках мають прихований перебіг?

- Почерк – це продукт діяльності нашого мозку. Коли вчимося писати, у мозку формується образ літер, а у комплексі з рукою, як з інструментом письма, - письмово-руховий стереотип. Люди, які багато пишуть, доводять свій почерк до автоматизму і здатні писати не лише звично пишучою рукою (правою чи лівою), а й ногою, тримаючи олівець у зубах або протезом руки.

Наш почерк залежить від нашого психотипу і від зовнішніх чинників, які на нас впливають. Щоб змінити почерк – потрібно змінити себе, а це в одну мить не відбувається. Змінюємося впродовж життя, тому й почерк змінюється. Якщо почерк залишається незмінним, значить людина не працює над собою, живе штампами, не ініціативна, задовольняється тим, що має. Коли бачимо, що почерк деградує, це є сигналом про наявність хвороби або значних проблем у людини, через які перестала працювати над собою (як-то кажуть, «махнула на себе рукою»).

- Скільки потрібно часу, щоб проаналізувати один почерк?

- У деяких західних компаніях кандидатам на вакантну посаду проводять експертизу почерку, мотивуючи це тим, що людина може не розповісти про себе всієї правди, а от почерк — не збреше...

- Вважаю це доречним. Людина схильна до брехні. Такими ми є. Кожен, хто шукає хорошу роботу з гідною оплатою, хоче продати себе якомога дорожче. Все, що розповідаємо про себе на співбесіді, відбувається свідомо. Стримуємо своє хвилювання, відповідаємо на поставлені запитання, намагаючись задовольнити відповіддю роботодавця, посміхаємось або, навпаки, намагаємося стримуватися, не проявляти емоцій. Все спрямоване на те, щоб справити хороше враження.

Коли людина пише заяву, резюме чи автобіографію, крім свідомого, у свій рукопис вкладає підсвідоме - те, що у подальшому розповість про неї більше, ніж вона сама на співбесіді. Графолог у вашому рукописі може виділити ваші сильні та слабкі сторони, страхи, приховані бажання та багато іншого. Навіть благонадійність, відданість і схильність до зради можна прослідкувати за почерком. В Ізраїлі без висновку графолога не отримаєте роботу у держструктурі, армії, банку чи школі. Останнім часом навіть при підборі няні для дитини звертаються до графолога.

- Технічний прогрес не вб'є професію графолога? Адже зараз рідко пишемо від руки — набираємо текст переважно на клавіатурі.

- У більшості розвинених країн світу у школах повертаються до письма від руки. Першими забили на сполох елітні школи. Навіть у США відмовились від переходу до навчання першокласників на гаджетах і повертаються до рукописного письма. У початкових школах, де навчаються діти працівників Кремнієвої долини, відмовилися від гаджетів і надають перевагу традиційним формам навчання письму.

- Чи можна за почерком встановити, хто писав текст — чоловік чи жінка?

- У графології немає чоловічих чи жіночих почерків. Є почерки по жіночому типу (вони більш округлі, плавні) та по чоловічому типу (кутасті, більш прямолінійні). За почерком можемо сказати, хто домінує в особистості: чоловіче у жінці, яка може наказувати, керувати, коней на ходу зупиняти, чи жіноче у чоловіках, коли вони турботливі, допомагають дружинам, люблять бавитись із дітьми тощо. Працюючи експертом-почеркознавцем у правоохоронних органах, на практиці переконався у недосконалості криміналістичної методики встановлення статі виконавця рукописів. З цим завданням добре справляється лінгвістична експертиза.

- Здобуті знання допомагають вам у повсякденному житті? Перевіряєте почерк, аби скласти уявлення про характер, перш, ніж мати з людиною справу?