Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
«На сьогодні немає такої школи у районі, яка всім забезпечена», – начальник районного відділу освіти Олександр Харчук
12:06 21.06.2017

Освіта в Острозькому районі представлена 32 школами різних рівнів та двома позашкільними навчальними закладами – Районним будинком школяра й Дитячою юнацькою спортивною школою. Також у нашому районі є 24 дитячі садки (9 окремих закладів і 16 таких, що діють при школах). Ми поспілкувалися з начальником районного відділу освіти Олександром Харчуком, який розповів про потреби шкіл Острожчини, реформи в освіті, які розпочалися, та чому учні сільських шкіл часто мають не дуже високий рівень знань.

Ми знаємо, що на Острожчині багато навчальних закладів різного типу, а в якому стані ці школи, чого вони потребують?

Якщо говорити про матеріально-технічний стан, то він дуже цікавого формату. Є школи де 20–30 років не робили ремонти, тому говорити про їхній належний стан важко. На сьогодні немає такої школи в районі, про яку можна сказати, що там усе зроблено.

Школи потребують якщо не заміни вікон, то заміни даху або облаштування спортивного майданчика. А є школи, які потребують усього.

Наповненість біологічних, хімічних, фізичних кабінетів теж бажає кращого. У кожному кущі (напрямки доріг в Острозькому районі) є по одній школі, яка більш-менш укомплектована необхідними приладами та інвентарем, щоб діти могли провести якийсь дослід, виконати лабораторну роботу. Але є такі школи, у яких обладнання закуплялося востаннє у 85-89 роках.

А яка ситуація з кадрами, чи не має проблеми з тим, що молодь, випускники вишів, не хоче йти працювати в село?

Освітянська галузь специфічна, жодне місто не може вмістити ту кількість педагогів, яку випускають навіть рівненські ВНЗ, тому глобальної проблеми з кадрами немає. Але останнім часом ми спостерігаємо таку викривлену тенденцію, і, думаю, з часом вона поглибиться, що абітурієнти вступають на гуманітарні дисципліни.

На сьогодні вчителі фізики, математики, хімії – це педагоги з 30 річним стажем, люди передпенсійного або пенсійного віку. Десь через 5 років ми матимемо проблему з викладанням цих предметів, тому що фізиків зараз знайти дуже важко. Зараз ситуація не критична, але якщо тенденція не змінитися, ми матимемо проблему.

Чи має наш район потребу в такій кількості шкіл, адже за територією він доволі невеликий?

У нас немає в жодному із населених пунктів більше однієї школи, окрім Оженина. Якщо запитати громаду села, то вона скаже, що так, нам школа потрібна. Якщо оцінювати з позиції наповнюваності, то є частина малокомплектних шкіл.

Є такі школи, у яких із 9 класів існує як клас (у розумінні Міністерства освіти і науки України класом уважається, коли є більше 5 дітей) лише один. Інші ж класи, де по 2–4 дитини, уважаються індивідуальним навчанням.


Часто кажуть про те, що в місті діти отримують кращі знання, хоча їх і більше в класі. Чому виникає така ситуація?

Для того, щоб будь-яка суспільна група давала результат, у ній має бути конкуренція. У класі де 20–30 учнів конкуренція значно вища, ніж у класі, де навчається троє.

Учителі у сільських школах крім основної роботи ще займаються сільським господарством, тому не можуть присвятити достатньо часу викладанню та самоосвіті.

А ще, як на мене, «гнійною» раною нашої освіти є репетиторство. Доходить часто до того, що вчитель замість того, щоб давати щось на уроках, пояснює це під час репетиторства. А інколи навіть спеціально дітям не дають знань, щоб ті ходили на репетиторство.

І останнє це те, що сільські діти, а головне їхні батьки, мало мотивовані до навчання, тому що високий рівень освіти не забезпечує блискавичної кар’єри, немає прямого зв’язку між тим, як ти вчився, і скільки ти заробляєш. На сьогодні муляр може заробляти в рази більше ніж юрист.

Чи є можливість вирішити проблему з репетиторством?

Освітній процес абсолютно прозорий, тому кожен батько чи матір має право бути присутнім на будь-якому уроці та оцінити, як проходить освітній процес, чи достатні знання дає вчитель.

Репетиторство – не проблема самого вчителя, це швидше ментальна проблема самих українців, адже ніхто їх не зобов’язує давати медсестрі тих кілька гривень після кожних відвідин лікарні. Так само ніхто не змушує звертатися за послугами до репетитора.

У кожній школі є батьківський комітет, який, можна сказати, є одними зі співфінансувальників школи. Люди вкладають кошти в освітній процес, тому, безумовно, могли б його контролювати, впливати на директора та вчителів. Проблема в тому, що це цікаво трьом батькам із 20. На жаль, троє людей переломити хід усієї системи не зможуть. Якщо один скаже, що мою дитину вчать не правильно, то 20 скаже, що вчать нормально, і тоді питання дискусійне.

Потрібно робити щось безпосередньо з батьками, адже з педагогами дитина півдня. А півдня вона з батьками. І якщо педагог щось заклав дитині в голову, а вона прийшла додому і батьки кажуть, що їй це не потрібно, відповідно результату не буде. Є сім`ї у яких, грубо кажучи, діти харчуються лише в школі, удома, що знайшли, те поїли, не знайшли – не поїли. Батькам не те, що не цікаво чи дитина вчить, дитина навіть не має умов, щоб учити. Скільки б дитина не пояснювала, що їй потрібно підготуватися до школи – це нікого не цікавить. Є і такі випадки, дякувати Богу вони не масові, але вони є.

Які реформи чекають нашу освіту найближчим часом? У що це може вилитися?

В освіту вводять таке поняття як «опорні школи». З середини минулого року та по сьогодні впроваджують поняття компетентності. До сьогодні вчителі перевіряли знання учнів, тепер система планує базуватися на тому, що перевірятимуться навички. Освіта буде зосереджена та тому, щоб навчати навикам, щоб дитина не лише знала теорему Піфагора, але могла ще за нею вирахувати прямий кут при накриті даху.

Також активно лобіюється рівний доступ дітей до освіти - не мають діти Новородчиць страждати через те, що їх 26 у школі, а в Острозькій школі 700 і в цій школі кожен клас має телевізор, мультимедійну дошку, якісне наповнення, а в тих немає нічого. Кожна дитина повинна мати однакові базові умови: фізичний кабінет, хімічний кабінет, спортивну та актову залу. Тому для цього на кожному кущі створюватиметься чи обиратиметься одна базова школа, яка матиме достатню потужність щоб прийняти необхідну кількість дітей у себе. Планується підвіз дітей в ці опорні школи. Зараз не йдеться про припинення навчання чи закриття чинних шкіл. Опорна школа має мати мінімум три філії школи нижчого рівня (І-ІІ ступенів), з яких ці діти отримуватимуть знання надалі в опорній школі.

Є декілька проблем у цій системі: довіз дітей, стан доріг, перемітання доріг – усе, що безпосередньо не пов’язане з освітою.

Коментарі

Олена

16:22 21.06.2017

Трохи дратує, коли критикують репетиторство. Свого часу ходила до репетитора, а потім, сама була репетитором.(Написала відразу, бо зараз знайдуться любителі "покидатись камінням"). Особливо дивно це чути з "верхів", адже масовим це явище стало від того, що вимоги і нормативи все підвищують, а час занять у школі (кількість уроків) - зменшують. І тепер не одиниці дітей відстають, а одиниці справляються з матеріалом самостійно, інші ж змушені просити допомоги, яку не завжди в змозі надати батьки. От вам і єдиний вихід - репетиторство. Хочете, щоб його не було - міняйте систему згори.

Наталія

19:15 23.06.2017

Працюю в Плосківській школі 12 років і жодного разу не чула щоб хтось із колег займався репетиторством. І випцскники нашої школи навчаються в ВУЗах Києва, Львова, Дніпра на педагогів, юристів, лікарів, айтішників на державному. Та й цьогорічні випускники (незважаючи, що клас слабенький) склали ЗНО на 12балів з мови (Парфенюк Анастасія) та 10 балів з математики( Гарбарук Тетяна). Обурює коли узагальнюють. Не так вже погано працюють вчителі у селі.

23 вересня
Вчора
21.09.2017
20.09.2017
19.09.2017
Loading...
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин