«Щоб зберегти пам’ятку архітектури, треба порушити закон», – Микола Бендюк на нараді з музейниками

Музейники Острога, спільно з колегами з Рівненщини, в обласному музеї обговорили проблеми збереження пам’яток культури та архітектури.

Представники Рівного, Дубна, Острога, Пересопниці й села Пляшева зібралися в Рівненському краєзнавчому музеї на шості наукові читання «Культурна спадщина Рівненщини: минуле, сучасне, майбутнє» у понеділок, 16 квітня.

Острожчину представляли Микола Манько, Світлана Позіховська та Микола Бендюк.

Заступник директора з наукової роботи Державного історико-культурного заповідника міста Острога Микола Манько розповів про підтверджений факт вивозу острозьких музейних культурних цінностей за межі України на початку 1950-хроків. Зокрема йшлося про книжки, які вивезли в бібліотеку Салтикова-Шедріна (м. Санкт-Петербург, Росія), архів братства імені князів Острозьких, який потрапив до Луцька.

Світлана Позіховська

Про дослідження історико-культурної спадщини волинських татар доповіли завідувач Музею книги та друкарства Державного історико-культурного заповідника міста Острога Світлана Позіховська та старший науковий співробітник цього ж музею Анатолій Хеленюк.

Керівник Центру мистецтвознавства імені Володимира Овсійчука Національного університету «Острозька академія» Микола Бендюк розповідав про стан збереження пам’яток архітектури в Острозькому районі впродовж 10 останніх років.

За ці 10 років ми багато чого втратили, але ми навчилися боротися з тим, що Міністерство культури майже не виділяє гроші на утримання і реставрацію пам’яток архітектури, – ділиться міркуваннями Микола Бендюк.

Науковець каже, що Розвазька церква, спалена в 2011 році, знищена в тому числі з вини проектантів, які вказали в проекті реставрації надміру велику суму. Пан Микола не заперечує вини місцевих жителів, але наголошує на невиваженій політиці оплати таких робіт – відсоток від вартості реконструкції.

Інший приклад – це Межиріцький монастир.

Поступово монахи, здається, роблять із монастиря гарну цукерку, а насправді вони руйнують пам’ятку. Уже знищили капличку над криницею, яка була вписана в архітектуру монастиря. Ту капличку розвалили, а на її місці побудували ротонду в московському стилі, що випадає з архітектурної композиції. Згодом був зруйнований, точніше перебудований, двоповерховий будинок на території монастиря, який підняли над мурами обителі, чим спотворили загальний вигляд. Укупі з тим, що засипали рови навколо монастиря, мури стали подібні на просту стіну, хоч мали виглядати, як фортеця, – розповідає про приклади знищення пам’яток Микола Бендюк.

Він також каже, що й за збиті в обителі фрески, і зруйновану над дзвіницею вежу 18 століття, і знищення ста метрів валу 16 століття, писав скарги в прокуратуру та тодішню міліцію, однак усі кримінальні справи не були доведені до кінця.

Микола Бендюк

Також Микола Бендюк розповідав про позитивні приклади порятунку архітектурних пам’яток. Насамперед науковець згадує про 2012 рік, зокрема відбудову Заславської брами в Межиричі, склепіння якої от-от могло впасти. Саме залучення спонсорських коштів і волонтерської праці допомогло зберегти пам’ятку. Наступний приклад – це реставрація Великої синагоги, яку робить Григорій Аршинов.  І третій проект, який перебуває у стадії розроблення, – це культурний барбакан.

Усе робилося з порушенням «протокольних» норм і вимог, без відповідних дозвільних документів, адже спочатку треба було зробити кошторис на реконструкцію пам’ятки архітектури, узяти погодження… На це треба багато часу та ще більше коштів. Щоб зберегти пам’ятку архітектури, треба порушити закон, – ділиться досвідом пан Микола.

Підсумком читань стане звернення до Міністерства культури про те, щоб спростити процедуру вироблення кошторисів на реставрацію пам’яток архітектури; запит щодо полегшення реєстрації нововиявлених пам’яток археології та архітектури.