Найстарша жінка Острога відсвяткувала 100-річний ювілей
-
-
>
-
>
-
>
6387
Джерело: Інна Собко
У теплий літній день 4 липня Уляна Миколаївна Ковальчук зустріла свій славний 100- річний ювілей. Незважаючи на свій поважний вік та нещодавно отримані травми, що прикували її до ліжка, Уляна Миколаївна життєрадісна та сповнена оптимізму. Жінка досі цікавиться політикою, читає багато газет, до речі, без окулярів, має хорошу пам’ять, вона з легкістю згадає не лише про події з дитинства, а й про сьогоднішнє.
Народилася ювілярка у далекому 1917 року в с. Кутянка Острозького району.
Закінчила Кутянківську школу, правда вже при польській владі.
– Горенько моє, яке там за Польщі було учіння. В нас дітки ідуть з шести років до школи, а я пішла з восьми, бо так за Польщі було. Закінчила три класи, та й на тому все моє учіння, – зі смутком згадує жінка.
В 1940-му році пані Уляна вийшла заміж. Однак, її сімейне щастя не довго тривало.
– Зі своїм чоловіком я і року не прожила. 4 тижні було синочку, як чоловіка забрали в армію, де він був наводчиком. Так і не повернувся звідти, – з болем розповідає довгожителька.
Ставити сина на ноги їй довелося самій. А згодом і донечку. Мабуть, не судилось їй справжнього жіночого щастя, бо і другий чоловік пішов з життя передчасно. Отож, самостійно, без чоловічої опори і підтримки, мусила ростити двох дітей. Трудилася жінка важко, не досипала ночей. Все життя пропрацювала в колгоспі «Заповіт Ілліча». Тоді для робітників давалися норми, а Уляна Миколаївна працювала понад норму, виконувала часом дві-три, ще й інших замінювала, аби прогодувати свою сім’ю. Має багато нагород за сумлінні й невтомні труди.
– Ой дитино, все я пережила, все я перебула, і війну, і кров, і голод, і холод. Важко було жити нам, важко, – розповідає пані Уляна.
І справді, за своє життя жінка пережила чимало. Кажуть, немає нічого гіршого, ніж коли батьки ховають своїх дітей. Не з чужих уст знає про це Уляна Миколаївна. У травні 2015 року року виповнилося 18 років, як пішов з життя її син. Він служив у морфлоті, а коли прийшов з армії, то поступив у нинішній Рівненський університет водного господарства. Отримавши кваліфікацію інженера, був направлений на роботу в Казахстан, колишній Целіноград, а теперішню Астану. Там і одружився. Нині в Астані живе двоє внуків Уляни Миколаївни. Нещодавно вони приїжджали, відвідували українську родину.
Сьогодні острозька довгожителька живе зі своєю дочкою і її чоловіком, які доглядають неньку, піклуються про неї. Спокійна, охайна, зігріта турботою близьких, вона ще може трохи себе обслужити.
Як розповіла Уляна Миколаївна вона не перша довгожителька у своїй родині. ЇЇ бабуся прожила до 105 років і загинула від кулі нацистів. Ще пані Уляна, поділилася з нами, що за свій довгий вік вона рідко скаржилася на своє здоров’я, і лише раз потрапляла до лікарні.
Щоб привітати ювілярку, до її оселі завітали перший заступник міського голови Ольга Логвін, заступник з гуманітарних питань Оксана Ситницька , секретар міської ради Іван Ткачук, директор територіального центру соціального обслуговування населення Олена Грищук. Від себе особисто та від імені міського голови Олександра Шикера, виконавчого комітету Острозької міської ради, депутатського складу, вони висловили ювілярці щиросердечні вітання, побажали їй здоров’я, мирного неба та вручили подарунок.
Джерело: Газета «Замкова гора»
Матеріал та фото Інна Собко
